Хитрістю корабельник зміг відвезти Ізольду від Марка й уже вводив свій корабель під білими вітрилами в гавань, коли інша Ізольда, прознавшая про значення кольорів вітрил, поспішила до Тристану й сказала, що вітрила - чорні. Цього Тристан не виніс, і душу відійшла з його серця, що розірвалося

Зійшовши на берег і знайшовши улюбленого померлої, Ізольда обійняла неживе тіло й теж умерла. З волі Тристана тіло його разом з тілом Ізольди відвезли в Корнуэльс. До свого меча він перед кончиною прив’язав послання королеві Марку, у якому говорилося про ненавмисно випитий любовний напій. Прочитавши послання, король пошкодував, що не довідався про усім раніше, тому що тоді він не переслідував би закоханих, неспроможних протистояти пристрасті

По велінню короля Марка Тристана й Ізольду поховали в одній каплиці. Незабаром з могили Тристана піднявся прекрасний терновий кущ і, перекинувшись через каплицю, уріс у могилу Ізольди. Тричі наказував король зрізати цей кущ, але щораз він був наступного дня, настільки ж прекрасний, що й колись.

Д. В. Борисов

Pages: 1 2