«Курсив мій» Н. Н. Берберовой читається так само легко, як роман, хоча ця книга повністю автобиографична й побудована винятково на фактах і дійсно, що відбувалися подіях. Більша частина книги розповідає про життя російської післяреволюційної еміграції у Франції, Німеччині, Італії, про зустрічі Ніни Миколаївни з Горьким, Ахматовою, Цветаевой, Буніним, Мережковским, Гиппиус, Мілюковим, Керенським і іншими добре відомими нам сьогодні літераторами й уже забутими політичними діячами. Звичайно, «Курсив мій» - це насамперед автобіографія, і тому центральне місце в книзі займає сама Н. Н. Берберова. Ока розповідає читачеві своє життя, впускає його у свій внутрішній мир, але не розкриває до кінця своїх таємниць, відверто говорить про своє особисте відношення до людей і подій, у жодному разі не нав’язуючи свою крапку зору
Перераховуючи факти, але не оцінюючи їх, Н. Н. Берберова надає читачеві самому зробити висновки. Вона вчить нас думати, говорячи про те, що сама навчилася цьому тільки до сорока років
«Курсив мій» читається легко не тільки тому, що зацікавлює з перших сторінок, але й тому, що написано він чудовою російською мовою. Н. Н. Берберова прожила за кордоном більше шістдесятьох років, але вона не написала жодного художнього твору французькою мовою, хоча більшу частину свого емігрантського життя провела разом зі своїм чоловіком Н. Ф. Ходасевичем у Франції. У тексті часом можна зустріти такі вираження, як «либестраумы», «амністували», «хакеирейц», але навіть ці слова, узяті з німецьк, англійського або французького, органічно вписуються в оповідання й нітрохи не заважають читанню й сприйняттю. Ніна Миколаївна сама так охарактеризувала своє відношення до російської мови: «Російський мова для мене - усе… повинна сказати, що ніколи не могла загубити цілковитого зв’язку з російською мовою, тобто я уросла в цю мову». Так міг сказати тільки людина, що дійсно знає мову й, головне, що почуває його.
Книга розділена на сім глав - сім глав життя Н. Н. Берберовой. У цих главах є й трагічні сторінки (смерть Ходасевича, війна, арешти), але є й такі, які розповідають про «народження заново» (перше надруковане оповідання, від’їзд у США). «Курсив мій», за словами самої Н. Н. Берберовой, - це книга про людей, про час, про вплив часу на людей і людей на час. Читаючи його, бачиш живих людей: Івана Буніна, що живе в убогості, з його нескінченними капризами й ненавистю до футуристів, Владислава Ходасевича, що мріє про повернення в Росію, але вже важко хворого, Леоніда Андрєєва, душевнохворої людини, що все-таки уехали в СРСР. За літературними творами поступово замість абстрактних «авторів» встають живі люди з усіма їхніми достоїнствами й недоліками
Сьогодні до нас вертаються книги й Н. Берберовой (хоча один із кращих її добутків «Люди й Ложі» дотепер не видана в Росії), і В. Ходасевича, і М. Цветаевой, і багатьох інших; але адже кожна книга пишеться у свій час і для свого читача, і невідомо, чи будуть через кілька десятків років цікавитися життям еміграції початку століття й добутками, написаними в те час
Збережи - » Сюжет добутку Берберовой «Курсив мій» . З'явився готовий твір.