Визначаючи біосферу, Вернадський пише: "Е. Зюсс (1831 - 1914) і геологи того часу могли дивитися й на прояв життя й на Лик Землі, як на незалежні друг від друга явища. Зараз для нас ясно, що Лик Землі не є результатом "випадкових явищ", а відповідає певної різко обмеженої 1геологічної 1земній оболонці 0біосфері - однієї з багатьох інших, що мають певну структуру, характерну для земних планет. " [4, с. 156].

Б. С. Соколов пише: "Біосфера - не статична структура "оболонки життя", що виступає як споконвічна даність навколишні нас миру, а насамперед геобиоисторический процес - багатомірна сфера розгортання цього процесу - від гіпотетичних початків у Вселеної (менш імовірно специфічно тільки на Землі) до конкретних біогеохімічних циклів і еволюції живих систем на нашій планеті й далі - до майже "апокрифічної" експансії єдиного з півтора мільйонів видів, що розірвав стихійно складними сотнями мільйонів років весь стиль енергетичного балансу планети. " [5, с. 10].

У роботі "Про умови появи життя на Землі", що вийшла в 1931 р. В. И. Вернадський порушує питання про першу появу життя, що здавна хвилював філософів. Однак він намагається розв’язати це питання не як філософ, а як учений. При цьому, як уважає Вернадський, можна науково підійти до рішення цієї проблеми, але не у всій її повноті. "Це необхідно враховувати й різко визначати область, що підлягає тепер науковому веденню. Цією областю не буде рішення питання про механізм зародження або появи життя на нашій планеті, абіогенезу, наприклад, але нею може бути визначення умов, у яких така поява або зародження єдине можливо. " [6, с. 403]. Тут же дається визначення наукової постановки проблеми: "Під науковою постановкою проблеми я маю на увазі таку постановку, що зводить всю проблему, або окремі, логічно непохитно з нею зв’язані наслідки до форми, що допускає точну перевірку науковим досвідом або науковим спостереженням".

В. И. Вернадський подчеркивет два найважливіших, з геологічної точки зору, положення: по-перше, планетний, геологічно закономірний характер життя, і, по-друге, найтісніший зв’язок всіх геологічних процесів у біосфері з діяльністю живої речовини.

Таким чином, розуміння життя як планетного явища приводить до подань про пряму залежність існування біосфери від умов, створених геологічними (у широкому змісті слова) процесами.

Таким чином, Вернадський зводить проблему зародження життя до проблеми виникнення біосфери, тобто до визначення тих умов, при яких можливе здійснення біогеохімічних функцій біосфери. Він уважає, що такі умови могли виникнути після виділення Місяця із Землі й утворення Тихого океану. В. И. Вернадський пише: "<… > Перша поява життя при створенні біосфери повинне було відбутися не у вигляді одного якого-небудь виду організму, а у вигляді їхньої сукупності, що відповідає геохімічним функціям життя.

Повинні були відразу з’явитися біоценози. " [6, с. 419]. При цьому він допускає як механізм виникнення життя як абіогенез (зародження поза живим) , так і проникнення живої речовини ззовні, з космосу. Абіогенез, як уважає Вернадський, незважаючи на те, що ми не спостерігаємо зараз його проявів, міг існувати в певних умовах до появи біосфери.

Цікаво, що в роботі "Початок і вічність життя", що вийшла в 1922 р. В. И. Вернадський аналізує різні механізми виникнення життя й доходить висновку, що життя могло бути вічної, не мати початку: "Вказівка на логічну необхідність визнання початку для еволюційного процесу мають скоріше філософський, чим науковий інтерес. Зрештою, ми так само мало можемо говорити про початок, як і про кінець еволюційного процесу. " Причому однієї із причин загального визнання в науці необхідності початку життя Вернадський уважало проникнення в науку філософських побудов, зокрема, матеріалізму, що, як він уважав, "є історичним пережитком у сучасній філософії" [7, с. 112].

На думку В. И. Вернадського, земна кора це область колишніх біосфер. Біосфера існувала протягом геологічної історії від криптозою до наших днів і була широко перейнята живою речовиною.

Б. С. Соколов пише: "Тільки ввівши поняття про "колишні біосфери", "геологічної вічності біосфери" і одночасно про "межі біосфери" як тимчасовий^-тимчасовім-часовому-просторово-тимчасовому полі існування самого життя, Вернадський створив нове вчення про біосферу - найбільший із синтезів сучасної науки, відкрив нові шляхи її усе більше глибокого пізнання. Одночасно це навчання - і сучасна філософія природознавства, і керівництво до дії, тобто до поводження людини в геобиосферной системі, що досягла за багато мільйонів років певної рівноваги, стійкості й надійності. " [5, с. 10].

Біосфера Вернадського нерозривно пов’язана з його концепцією простору-часу, т. е. вона трехмерна й геоисторична. Відомість її до сучасної життєдіяльної плівки планети не просто збіднює поняття біосфери, а позбавляє її самої основи - нескінченної тривалості еволюції, складності нерівномірного історичного розвитку, його безперервності, спрямованості й необоротності. Нинішній зріз біосфери, який би складної й екологічно дробової вона нам не представлялася, у своєму входженні в ландшафти Землі, у літосферу, у гідросферу (аж до людини в космосі) - тільки вершина древа - гігантського шляху, що йде з геологічного минулого, без знання якого вся сліпуча краса сучасної мозаїки життя безрідна й сліпа.

Таким чином, подання про біосферу як відособленій закритій самоврядній системі - специфічній сучасній живій плівці Землі - повинне бути відкинуте. Біосфера - це відкрита система, що існує, імовірно, настільки ж довго, як і сама Земля. У роботі "Хімічна будова біосфери Землі і її оточення" В. И. Вернадський пише: "Ми не знаємо ніякого проміжку часу на нашій планеті, коли на ній не було б живої речовини, не було б біосфери. " [4, с. 160]. Біосфера безупинно функціонує тільки в силу свого нерозривного зв’язку з іншими геосферами нашої планети.

Вернадський неодноразово підкреслює, що жоден живий організм (і в тому числі людин) у вільному стані на Землі не перебуває. Всі організми нерозривно й безупинно зв’язані - насамперед, харчуванням і подихом - з навколишнім їхнім матеріально-енергетичним середовищем. "У гущавині, в інтенсивності й у складності сучасного життя людина практично забуває, що він сам і все людство, від якого він не може бути відділений, нерозривно пов’язані з біосферою - з певною частиною планети, на якій вони живуть. " [1, с. 170].

Біосферна концепція Вернадського позбавлена вузької биологичности й тому не може бути автоматично вписана тільки в сферу біологічних наук. Цей широкий міждисциплінарний напрямок у науках про Землю й життя, що перебуває до того ж в усі зростаючому зв’язку із глобальною соціологією й суспільними науками. У цьому й складається величезне значення сучасних комплексних біосферних знань у науці й у глобальних біосферних прогнозах наших днів, що стали особливо гострими в умовах неконтрольованої технократической діяльності людей.

Вернадський про перехід біосфери в ноосферу: прогноз і реальність

У книзі "Наукова думка як планетне явище" В. И. Вернадський аналізує геологічну історію Землі й затверджує, що спостерігається перехід біосфери в новий стан - у ноосферу під дією нової геологічної сили, наукової думки людства. Однак у працях Вернадського немає закінченого й несуперечливого тлумачення сутності матеріальної ноосфери як перетвореної біосфери. В одних випадках він писав про ноосферу в майбутньому часі (вона ще не наступила) , в інші в сьогоденні (ми входимо в неї) , а іноді зв’язував формування ноосфери з появою людини розумного або з виникненням промислового виробництва. Р. К. Баландін пише: "Треба помітити, що коли як мінералог Володимир Іванович писав про геологічну діяльність людини, він ще не вживав понять "ноосфера" і навіть "біосфера". Про формування на Землі ноосфери він найбільше докладно писав у незавершеній роботі "Наукова думка як планетне явище", але переважно з погляду історії науки. " [8, с. 97].

Отже, що ж ноосфера: утопія або реальна стратегія виживання? Праці В. И. Вернадського дозволяють більш обґрунтовано відповістити на поставлене запитання, оскільки в них зазначений ряд конкретних умов, необхідних для становлення й існування ноосфери. Перелічимо ці умови, розкидані по сторінках книги "Наукова думка як планетне явище" і почасти в інших публікаціях В. И. Вернадського:

1. Заселення людиною всієї планети.

2. Різке перетворення засобів зв’язку й обміну між країнами.

3. Посилення зв’язків, у тому числі політичних, між всіма країнами Землі.

4. Початок переваги геологічної ролі людини над іншими геологічними процесами, що протікають у біосфері.

Pages: 1 2 3 4