Сучасна література Польської Республіки

Сучасна література Польської Республіки представлена добутками різних видів і жанрів словесної творчості: романи, п’єси, малі прозаїчні форми - оповідання й нариси, різноманітні поетичні жанри. У них знайшли відбиття соціальні зміни, що происшли в країні за роки народної влади

У дитячій літературі ці зміни були особливо помітні, тому що десятиліттями в дитячих книгах не сходив зі сторінок «нещасливий» дитина, особливо в XIX столітті, показуваний як жертва суспільного лада, де у влади коштують імущі. Образ «щасливого» дитини з’являвся в добутках реакційних письменників і виявлявся звичайно глибоко фальшивим. Свідченням наступаючих змін була поява вже в літературі межвоенного двадцятиліття образа дитини з робочої, пролетарської сім’ї, що участвуют у загальній боротьбі проти соціальної несправедливості. Але в новій народній державі, що створив польський народ після 1945 року, повинна була створюватися й нова дитяча література, тому що нові, дуже складні етичні й інші проблеми, питання виховання дитини на новій соціально-політичній основі суспільства вимагали рішення. Питання про дитячу літературу вирішувався в державному плані. В 1947 і 1951 роках на нарадах, присвячених дитячій книзі, було поставлене питання про широке залучення до роботи над дитячою книгою письменників, художників, редакторів, про необхідність поліпшення стану критики й теорії дитячої літератури, про створення спеціалізованих видавництв. В 1951 році були засновані загальнодержавні премії за досягнення в області літератури для дітей і юнацтва

Для дітей Ю. Тувим написав близько 40 добутків і зробив кілька перекладів, з яких потрібно згадати російську народну казку «Ріпка», казки Пушкіна й вірші Маршака. У Польщі вони об’єднані в збірники «Паровоз», «Чудеса й диви», «Слон Хоботовский», «Зося-Самося» і інших. Народився Юліан Тувим у місті Лодзі, учився в гімназії й уже тоді почав писати свої перші вірші, хоча друкуватися став пізніше - будучи студентом Варшавського університету. Вірші Тувима для дорослих залучили до нього любов польського народу своїм патріотизмом, протестом проти правителів панской Польщі. Після окупації Польщі в 1939 році Тувим виїхав за кордон і до 1946 року жив удалині від батьківщини. Дитячі вірші Тувим писав ще на батьківщині, з 30-х років. Повернувшись додому, Тувим продовжує створювати вірші для дітей, прекрасно усвідомлюючи нові завдання польської дитячої поезії. Недарма ще в 1939 році, коли фашисти викорінювали все польське, він написав вірш «Урок», у якому, використовуючи традиції Адама Міцкевича й Марії Конопницкой, говорив дитині в найважчі часи: «навчайся польського мовлення», навчайся на самих сумних словах, тому що навколо тебе «могили, хрести» і «цвинтарі», треба навчитися «страшних птахів уважати на небі», запам’ятати «морок і жалоба над Варшавою», щоб зробити висновки. У роки фашистської окупації цей вірш стало девізом боротьби за порятунок національної культури. Воно поширювалося в списках, заучувалося напам’ять.

Піднімаючи в польській дитячій літературі ряд тим, до нього не висвітлювалися, Тувим говорить про самому повсякденною мовою поезії; праця в його зображенні — це нерозривний взаємозв’язок людей, праця їх поєднує, праця заслуговує поваги. От, наприклад, як починається вірш «Усе для всіх»:

Муляр будує житла,
Плаття - робота кравця
Але адже кравцю працювати
Ніде без теплого даху!
Муляр був би роздягненим,
Якщо б умілі руки
Вчасно не змайстрували
Фартух, і куртку, і штани
Пекар шевцеві на термін
Зшити чоботи доручається
Ну, а швець без хліба
Багато ль нашиє, натачает?
(Переклад Е. Благініній)

Взаємозв’язок речей, явищ, людей дуже добре показана у вірші «Стіл».

Юліан Тувим умів задовольнити допитливість дітей, відповідаючи на їхні нескінченні питання «отчого» і «чому». Він, наприклад, пояснює, чому паровоз рухається, звідки з’являється електричний струм («Чик»). Піднімав Тувим у своїх віршах і питання інтернаціонального виховання, причому робив це тактовно й уміло. Наприклад, у вірші «Бамбо» він зробив героєм маленького негреняти:

В Африці Бамбо живе - негреня,
Чорний товариш ваш, милий дитина
Учиться в школі прилежно хлопчисько,
Любить свої негритянські книжки… …
Дуже гарний він, скажу вам по честі,
Жаль, що не ходите в школу ви разом!
(Переклад Е. Благініній)

Особливо гарні і ліричні вірші Тувима про природу. Вони завжди життєрадісні, у них багато гумору й жарту, наприклад зображення маленького дощичка, що мріє стати більшою зливою («Дощик»), або опис природи у віршах «Чотири пори року».

Добутку Тувима часто пов’язані з фольклорними прийомами. Широко відомі народні «нісенітниці», що беруть початок у далекій старовині. Тувим створює по такому ж зразку вірш «Про Янека», у якому його герой

Ситом черпав воду,
Птахів учив літати,
Коваля просив він
Кішку підкуватися
(Переклад С. Михалкова)

Зазнайство, схильність до обману, до неробства завжди тонко висміює поет. Такі його вірші, наприклад, «Про Гришке-врунишке і його тітку». Іноді Тувим переносить свою іронію й на дорослих, але говорить про їхні недоліки добродушно; різкіше («і викриває недоліки людини, коли виводить його в обра-и’ тварину або птаха; таке іносказання завжди сатиричне. Але не тільки до малят і молодших школярів звертається польський поет. Для дітей старшого віку написана книга «Весни й осіни», куди ввійшли ліричні вірші різного років. Вони передають почуття поета до своєї улюбленої батьківщини («Дочки — у Закопане») -гордість за обновлену польську мемлю і її громадян, що будують соціалізм; відношення мистецтва до дійсності («Словом у кров!»). Значна частина збірника присвячена простим людям («Вірші про загиблу надію», «Перукарі»). Співчуваючи своїм героям, Тувим одночасно різко виступає проти міщанства «Міщани»: