Очевидно, що теоретична модель такого механізму повинна стати еталоном механізму дії кожного закону

Процес законотворчості - це складний соціальний процес, що сполучить у собі дія законів об’єктивної дійсності й суб’єктивну волю законодавця. Тільки прийняття об’єктивно обумовлених суспільні потреби, що виражають, законів може бути основою ефективної законотворчості, основним показником якого є реальна дія закону

Життєздатність законів забезпечується безліччю компонентів. Їх необхідно піддати глибокому аналізу, щоб визначити найбільш уразливі місця в процесі підготовки й реалізації законів; спроба проробити цю роботу була зроблена в даному дипломному дослідженні. Підсумувавши все викладене, хочу виділити ряд насущних проблем сучасної законотворчості

По-перше, на мій погляд, необхідно змінити існуючу практику законотворчості на стадії підготовки проекту закону. Тут представляється можливим розробка проекту групою вчених-фахівців, що замінила б відомчий порядок підготовки законопроектів. Доцільно виносити найважливіші законопроекти на всенародне обговорення, попередньо розробивши механізм підведення підсумків обговорення і їхнього обліку взаконопроекте.

Серйозною проблемою є невиправдана федеральна законотворча активність. Багато законів змінюються й доповнюються вже через кілька місяців, або навіть тижнів, після їхнього прийняття. Причина що відбувається - зовсім не в мінливій соціальній практиці, як затверджують деякі, а в споконвічно занижених вимогах до прийнятих законопроектів. У результаті їхнього застосування виявляється безліч “дір”, які доводиться негайно “штопати”.

Інший блок проблем пов’язаний з питаннями якості самого закону, що представляє адекватне відбиття законодавцем нормативно-правових потреб, що можливо лише при строго науковій основі законотворчого процесу. Основне завдання полягає в тім, щоб створити надійний організаційно-правовий заслін невмотивованим законодавчим актам. Тільки науково обґрунтований норматив може бути вбраний в офіційно-правові форми, і це, варто закріпити конституційно.

Дуже важливої є проблема понятійної визначеності законодавства. Для досягнення стислості й точності юридичної мови велике значення має правильне використання правової термінології. Необхідно створити єдиний термінологічний словник законодавства

Інша проблема - це модельна збалансованість заборонних і дозвільних норм у нашім законодавстві, а також законів і підзаконних нормативних актів. Необхідно конституційно встановити коло питань загальправового характеру, що повинен регулюватися винятково на законодавчому рівні, уточнити систему державних органів, що володіють правом законодавствувати

Серед всіх проблем законотворчості найбільше гостро встає проблема виконання законів

Багато законів, які створюються з величезними інтелектуальними й психологічними витратами не працюють, паралізуючи всю правову систему, всі три влади - законодавч, виконавча й судова - повинні зосередитися саме на реалізації ухвалених рішень

Природно, перерахований перелік труднощів законотворчого процесу не є вичерпним. Необхідно глибоке наукове дослідження цих питань, розробка на ого основі практичних заходів щодо вдосконалювання законотворчого процесу

Наша оновлена Росія повинна творчо сприйняти значну частину юридичної техніки й правового досвіду, накопиченого за тисячоріччя в демократичних країнах миру. Майбутнє російського суспільства повинне базуватися на цивільному, а не тільки адміністративному праві, як це було в Росії в царські й радянські часи

Найважливішим важелем входження Росії у світове співтовариство є вдосконалювання її законодавства, адаптація юридичної інфраструктури до основних європейських і міжнародних норм і оправдавшим себе на практиці правилам. Нам має бути створити держава, заснована на авторитеті й поділі різних галузей влади, чіткому формулюванні законів

Необхідна єдина державна програма законотворчості, що повинна охоплювати рівень федеральної законотворчості, рівень суб’єктів Російської Федерації й рівень місцевого самоврядування. Такою програмою є план розвитку всього законотворчості в цілому, де кожному суб’єктові законотворчості визначене особливе місце, і він зможе на підставі даного документа виробити стратегію законотворчості, принаймні, на десятиліття вперед. На жаль, у цей час цілісної загальнодержавної програми законотворчості немає. Очевидно, що ні Президентові, ні Уряду, ні палатам Федеральних Зборів, ні суб’єктам Російської Федерації, ні об’єднанням муніципальних утворень самим по собі, окремо, таке завдання не під силу. Вона може бути вирішена тільки в результаті взаємодії всіх перерахованих суб’єктів. При нинішньому стані це співробітництво галузей влади представляється проблематичним. Видимо, найближчим часом загальнодержавний план законопроектних робіт розроблений не буде, і суб’єкти законотворчості будуть як і раніше обмежуватися частими випадковими ініціативами й вирішувати свої проблеми методом проб і помилок

Закон, якщо навіть він втілює насущні інтереси, не буде працювати автоматично. Для його реалізації потрібен особливий механізм, що починає діяти на організаційному етапі. Тільки так держава може впливати на державний механізм і суспільство в цілому з метою встановлення відносин, запропонованих законом

Список використаної літератури

Законодавство

Конституція РФ: прийнята на Всенародному референдумі 12 грудня I993 р. M.,I993.

Федеральний Закон 8 травня 1994р. “Про статус депутата Ради Федерації й статусі депутата Державної Думи Федеральних Зборів РФ”: // Збори законодавства Російської Федерації.1994. №2.ст.74.

Указ Президента РФ “Про порядок опублікування й вступ у силу

Федеральних законів” //Збори актів Президента й уряди РФ. I994. №6. ст.1173.

Закон РФ від 26 червня 1992 р.”Про статус суддів у Російській Федерації” // Відомості З’їзду народних депутатів РФ і Верховної Ради РФ. I992. №30. ст.1792.

Спеціальна література

Алексєєв С.С. Держава й право. М., I994. C.I90.

Алексєєв С.С. Як готовити закон? // Звістки. I992. I4 грудня

Алексєєв С.С. Правова держава - доля соціалізму. М.,1988.С.96.

Бородін Р.В. Президента РФ тривожить стан законотворчості // Російська юстиція. 1997.№7. C.1.

Дюрягин И.Я. Правотворчество в радянській державі. М., Юрид.л., 1974. C .157.

Гоббс Т., Левіафан Н. Мир філософії: Книга для читання. Ч.2. Людина. Суспільство. Культура. М.,: Политиздат. 1991. С.450.

Гайман В. Механізм забезпечення реалізації закону в сучасних умовах. // Радянська держава й право. 1991.№12.C.12.

Грось А. Про протиріччя в цивільному процесуальному законодавстві. // Російська юстиція. I994. №1. С.42.

Законодавство Російської Федерації: Теоретичні питання, проблеми й перспективи розвитку. / “Круглий стіл” журналу “Радянська держава й право” // Радянська держава й право. 1992. №10,11,12.

Исаков В. Підготовка й прийняття законів у правовій державі // Російська юстиція. l997. №7. C.13.

Виконання законів. / “Круглий стіл” журналу” Радянська держава й право” // Радянська держава й право. 1991. №6,7.

Кененов А.А., Чернобель Г.Т. Логічні основи законотворчого процесу . // Правознавство . 1991 №6. С.74

Керимов Д.А. Законодавча техніка: М. I998.

Кудрявцев В.Н. 0 правопонимании й законності. // Держава й право. 1994. №З. С.75.

Кудрявцев В.Н. Правомірне поводження: норма й патологія. М.: Наука, 1982. С.287.

Ковачев Д.А. Механізм соціалістичного правотворчества. М.:Юрид.л., 1977. С.58.

Кривовенко Л.Т. Право законодавчої ініціативи. // Радянська держава й право. 1997. №8. С.11.

Pages: 1 2 3

Збережи - » Структура механізму забезпечення реалізації закону . З'явився готовий твір.