Символ цілої епохи (по повісті Солженицына «Один день Івана Денисовича») | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Символ цілої епохи (по повісті Солженицына «Один день Івана Денисовича»)

Оповідання (або, по визначенню деяких дослідників, повість) Олександра Ісайовича Солженицына “Один день Івана Денисовича” був задуманий автором на загальних роботах в Экибастузском Особливому таборі взимку 1950-1951 р. Задум був здійснений в 1959 р. спершу як “Щ-854 (один день одного зэка)”, “більше гострий політичний”, причому автор пояснює свою “задум” так: “Як це народилося? Просто був такий табірний день, важка Даний текст призначений тільки для приватного використання 2005 робота, я тягав носилки з напарником, як потрібно б описати увесь табірний світ - одним удень”. Образ Івана Денисовича виник на основі реального прототипу, яким став солдатів Шухов, що воював разом з автором у радянсько-германську війну (але ніколи що не відбувала покарання), а також завдяки спостереженням за життям бранців і особистому досвіду автора, придбаному в Особливому таборі, де він працював муляром. Інші персонажі взяті з табірного життя з їхніми справжніми біографіями. Задумаємося на мить: Солженицын, не витрачаючи зусиль на пошуки приголомшливого сюжету, розповідає про табір як про щось давно й міцно існуючому, зовсім не надзвичайному, що має свій регламент, буденний звід правил виживання, свій фольклор, свою табірну “мораль” і устояну дисципліну. Авторові не потрібно було далеко ходити за темами й ідеями - у той час вистачало матеріалу навіть для багатотомного академічного видання (хоча багато чого, по зрозумілих причинах, замовчувалося).

Будь-яка подробиця в повісті буднична й символична Вона “відсіяна”, причому не самим автором, а багатьма роками табірного буття. Відібрано й жаргон, що став “подією”, відкриттям після публікації повести. Тут уже своя філософія, свої скорочення слів, особливі знаки. Але буденність трагедії вражає найбільше: “У таборі от хто подыхает: хто миски лиже, хто на санчастину сподівається, так хто до кума ходить стукати”.

“Ніяк не годилося з ранку мочити валянки”. “Машина” табору заведена, працює в заданому режимі, до секретів його функціонування звикли все: і табірні роботяги, і пристроившиеся “потеплее” ловкачі, і негідники (“недоумки”). І сама охорона. Вижити тут - значить “забути” про те, що сам табір - це катастрофа, це провал…

Читаючи добуток, мимоволі задаєшся питанням: хто ж у повісті присвячує читача в ці видимі секрети, дрібні таємниці виживання (наприклад, подати сухі валянки бригадирові, протягти в барак дрова, обійти завстоловой, непомітно привласнити зайву плошку баланди, позичити за сигарету ножик)? Легко помітити, що в повісті як би два оповідачі, що активно допомагають один одному. Ми чуємо голос автора й самого Івана Денисовича, те лежачого ранком під ковдрою й бушлатом, те бегущего на мороз і думаючого про те, куди них поженуть працювати. Автор по-своєму знає самого Івана Денисовича, він по суті творить його, передає йому значиму частину свого життєвого досвіду: так, вся знаменита сцена кладки стіни - це явно епізод з біографії письменника. Ланцюжок діянь, помислів героя став ланцюжком актів, що затверджують його моральну велич і, отже, подання самого письменника про красу й ідеальну людину, що живе “не по неправді”. Уже перші миті життя Івана Денисовича на сторінках повести “говорять” про розумну незалежність героя, мудрому покорстве долі й про безперервне творення особливого духовного простору, якийсь внутрішньої стійкості

Весь табір і праця в ньому, хитрість виживання, навіть праця на будівництві “Соцгородка” - страшний шлях, що розтліває, в обхід всьому природному, нормальному. Тут царює не праця. А імітація праці Всі жадають неробства. Обставини змушують Шухова якось пристосовуватися до всього, що його оточується

Але в той же час герой виявився здатним захопити й інших своїм моральним будівництвом. Вся справа в тому, що Іван Денисович, говорячи його ж мовою, “неправильний лагерник”, перший праведник серед народних героїв письменника. Варлам Шаламов, прочитавши одним з перших повість, висловив наступну оцінку, побачивши в Шухове мужика-праведника: “Це - табір з погляду табірного “роботяги”, що знає майстерність, уміє “заробити”.

Збережи - » Символ цілої епохи (по повісті Солженицына «Один день Івана Денисовича») . З'явився готовий твір.

Символ цілої епохи (по повісті Солженицына «Один день Івана Денисовича»)





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.