В усі століття людин прагнув до пізнання свого «я». Одна з основних, може бути, головних цілей мистецтва - розкрити цю таємницю. Показати людині глибини його душі, зробити його краще, сильніше - у тої або інший сте-пені цього /домагається кожний письменник. Особливо це властиво російській літературі з її найглибшими морально-філософськими коріннями. Проблему добра й зла, сили й слабості людини намагалися дозволити великі розуми, люди, що багато вистраждали й випробували на Усі права захищені й охороняються законом &copy 2001-2005 олсоч. ру собі, - Пушкін, Толстой, Достоєвський

Горький зштовхнувся із цією проблемою дуже рано. Уже в перших добутках молодого письменника про-з’явився не тільки неабиякий талант оповідача й ху-дожника, але й уміння відстоювати свої переконання. І пізніше досвід життя не притупив таланта, віра у свою правоту лише зміцніла

Уже на самому початку свого оповідання баба Изергиль ділить людей на «старих з дитинства» і «юних, які люблять». Це дуже важливо для Горького. Яскраві, сильні люди завжди залучали його. Один лише холодний розум без молодого серця не дає людині щирої сили. Такий Ларра - герой першої легенди. Недарма його батько - орел - житель холодних вершин

Гордості, упевнений-ности у своїй перевазі недостатньо для щастя. Це не сила Ларры, а його слабість. У розумінні Горь-Кого лише гаряча любов до людей, до своєї справи, до род^-ний землі дає людина}7 твердість у життєвих испы-таниях.

Данко, що жертвує собою заради інших, силь-її Ларры. У зв’язку із цим виникає найважливіше питання: як дей-ствительно сильна людина ставиться до навколишньої? Це одне з основних питань, відповідь на який не дає вся світова література. Позиція Горького тут ясна. Гадана сила Ларры, якому люди нібито не потрібні, не витримує випробування самітністю

У більше пізніх творах Горький ускладнює воп-ріс: самітність серед людей - чи наслідок це сили або слабості? І дає відповідь: сильний не може бути самотній, він завжди серед людей - нехай далеких йому за духом, але страждаючих. І це розуміє Сатин після зустрічі з Лукою. Але погляди обох героїв все-таки розходяться восновном.

Лука вважає, що слабкий повинен знайти в житті опору й обов’язок сильного - допомогти йому в цьому. Сатин упевнений, що в дійсності сильному не потрібна опора й чекати кращого майбутнього в бездіяльності - не для теперішньої людини. Але приходить він до цього переконання не відразу.

При першій зустрічі з мешканцями нічліжки ми бачимо, що перед нами люди глибоко страждаючі й оди-нокие. Потрапивши на саме дно життя після багатьох лише-ний, вони стали безжалісні до себе й до інших. Кожний замкнуть у своєму горі й веде про нього нескінченний рас-розповідь, не слухаючи нікого й не сподіваючись бути почутим. Відповідь на скарги - сміх, знущання. Барона, живу-щего за рахунок Насті, лише забавляють її сльози й фанта-зии. Кліщ нехтує всіх: він, «робітник людина», выр-вется з нічліжки, він не такий, як всі неї мешканці

И тільки після смерті Ганни, продавши всі свої инструмен-ти, втративши всяку надію, він розуміє й приймає їх як товаришів на нещастя. Кожний герой п’єси шукає опору у відході від жесто-який реальності. Наташа, Васько Попіл мріють про буду-щем. Ганна сподівається на заспокоєння після смерті. Актор «марить» про минуле, з кожним разом розцвічуючи його усе більше яскравими фарбами

Настя, у якої немає ні минулого, ні майбутнього, іде від сьогодення у вообра-жаемый мир «чистої любові». Лука спробував переніс-ти їхньої мрії в реальний мир, і вони зазнали краху одна за іншою. Адже ці мрії не полегшують реальності, а лише в малому ступені заміняють її. Всім мешканцям нічліжки залишається лише безпробудне пияцтво, тому що пробудження страшно.

Лише сильна людина, утвер-ждает Гіркий, здатний дивитися в особу реальності. Але без мети в житті, без упевненості в можливість змінити мир він не здатний протистояти негодам. І ми бачимо людей, сильних духом, але не усвідомлять довга перед собою й навколишніми

Барон знущається із всіма й швидко втрачає людський вигляд. Сатин лише на початку цього шляху. Хто знає, яка доля чекала його, не з’явися в нічліжці Лука

Недарма Сатин пізніше скаже, що Лука подіяв на нього, як кислота на потьмянілу монету. Сатин розуміє, що призначення сильного - не утішати страждаючих, а викорінювати страждання, зло. Це - одне із самих твердих переконань Горького. Для Горького сила - у прагненні вперед, «до волі, до світла».

Лише гаряче серце й сильна воля, віра в перемогу допоможуть пройти цей шлях. І пам’ять про тих, хто на цьому шляху пожертвував собою заради інших, як зірки - іскри серця Данко, - буде висвітлювати дорогу идущим слідом.