Сила й слабість людини в розумінні М. Горького (”Баба Изергиль”, “На дні”) В усі століття людин прагнуло до пізнання свого “я”. Одна з основних, може бути, головних цілей мистецтва розкриття цієї таємниці. Відкрити людині глибини його душі, зробити його краще, сильніше в тім або іншому ступені цього домагається кожний письменник. Особливо це властиво росіянці твір з оллсоч © 2005 літературі з її найглибшими нравственнофилософскими коріннями. Проблему добра й зла, сили й слабості людини намагалися дозволити великі розуми, люди, що багато вистраждали й випробували Пушкіна, Толстой, Достоєвський. Гіркий зштовхнувся із цією проблемою дуже рано.

Уже в перших добутках молодого письменника виявився не тільки неабиякий талант оповідача й художника, але й уміння відстоювати свої переконання. І пізніше досвід життя не притупив таланта, віра у свою правоту лише зміцніла. Уже на самому початку свого оповідання баба Изергиль ділить людей на “старих з дитинства” і “юних, які люблять”. Це дуже важливо для Гіркого

Яскраві, сильні люди завжди були привабливі для нього. Один лише холодний розум без молодого серця не дає людині щирої сили. Такий Ларра герой першої легенди. Недарма його батько орел житель холодних вершин. Гордості, упевненості у своїй перевазі недостатньо для щастя

Це не сила Ларры, а слабість. У розумінні Горького лише гаряча любов до людей, до своєї справи, до рідної землі дає людині твердість у життєвих випробуваннях. Данко, що жертвує собою заради інших, сильніше Ларры. У зв’язку із цим виникає найважливіше питання: як дійсно сильна людина ставиться до навколишньої?

Це одне з основних питань, відповідь на який не дає вся світова література. Позиція Горького тут ясна. Гадана сила Ларры, якому люди нібито не потрібні, не витримує випробування самітністю. У більше пізніх творах Горький ускладнює питання: самітність серед людей чи наслідок це сили або слабості?

И дає відповідь: сильний не може бути самотній, він завжди серед людей нехай далеких йому за духом, але страждаючих. І це розуміє Сатин після зустрічі з Лукою. Але погляди цих героїв все-таки розходяться вглавном.

Лука вважає, що слабкий повинен знайти в житті опору й обов’язок сильного допомогти йому в цьому. Сатин упевнений, що, дійсно, сильному не потрібна опора й чекати кращого майбутнього в бездіяльності не для теперішньої людини. Він приходить до цього переконання не відразу. Ми можемо стежити за його розвитком по ходу п’єси

При першій зустрічі з мешканцями нічліжки ми бачимо, що перед нами люди глибоко страждаючі й самотні. Потрапивши на саме дно життя після багатьох позбавлень, вони стали безжалісні до себе й до інших. Кожний замкнуть на своєму горі й веде про нього нескінченне оповідання, не слухаючи нікого й не бажаючи бути почутим

Відповідь на скарги сміх, знущання. Барона, що живе за рахунок Насті, лише забавляють її сльози й фантазії. Кліщ нехтує всіх, він, “робітник людина”, вирветься з нічліжки, він не такий, як всі її мешканці. І тільки після смерті Ганни, продавши всі свої інструменти, втративши всяку надію, він розуміє й приймає їх як товаришів на нещастя. Кожний герой п’єси шукає опору у відході від жорстокої реальності

Наташа, Васько Попіл мріють про майбутнє. Ганна сподівається на заспокоєння після смерті. Актор “марить” про минуле, з кожним разом розцвічуючи його усе більше яскравими фарбами. Настя, у якої немає ні минулого, ні майбутнього, іде від сьогодення в уявлюваний мир “чистої любові”.

Лука спробував перенести їхньої мрії в реальний мир, і вони зазнали краху одна за іншою. Адже ці мрії не полегшують реальності, а лише в малому ступені заміняють її. Усім їм залишається лише безпробудне пияцтво, тому що пробудження страшно. Лише сильна людина, затверджує Горький, здатний дивитися в особу реальності. Але без мети в житті, без упевненості у своїх можливостях змінити мир він не здатний протистояти негодам

И ми бачимо людей, сильних духом, але не знаючих довга перед собою й навколишніми. Бубнів, якому багато чого дано, уже втратив себе. Барон знущається із всіма й швидко втрачає людські риси

Сатин лише на початку цього шляху. Хто знає, яка доля чекала його, не з’явися в нічліжці Лука. Недарма Сатин пізніше скаже, що Лука подіяв на нього, як кислота на потьмянілу монету

Сатин розуміє, що призначення сильного не утішати страждаючих, а викорінювати страждання, зло. Це одне із самих твердих переконань Горького. Для Горького сила в прагненні вперед “до волі, до світла”. Лише гаряче серце й сильна воля, віра в перемогу допоможуть пройти цей шлях

И пам’ять про тих, хто на цьому шляху пожертвував собою заради інших, як зірки іскри серця Данко будуть висвітлювати дорогу идущим слідом.