З найдавніших часів людин замислюється над тим, що ж таке істина, та і є чи вона взагалі? Навіщо людині дані життя й у чому її зміст? Це вічні питання філософії. Деякі люди вважають, що істина - у знанні, інші - у вірі. Є ті, хто затверджує, що істина - у почуттях людей. І кожний з них буде по-своєму прав

Немає чіткого визначення, що таке істина Кожна людина по-своєму трансформує це досить абстрактне поняття. Завжди, за всіх часів Даний текст призначений тільки для приватного використання 2005 люди шукали істину в складних і піднесених речах. На цьому тлі особливо вражає простота, з якого це поняття розкривається в Булгакова. Бесіда Иешуа з Понтієм Пілатом дає дуже просту відповідь на таке складне питання

На питання прокуратора “Що таке істина?” Иешуа говорить: “Істина насамперед у тім, що в тебе болить голова, і болить так сильно, що ти легкодухо помышляешь про смерть. …Ти не можеш навіть і думати про що-небудь і мрієш тільки про те, щоб прийшов твій собака, єдине, очевидно, істота, до якого ти прив’язаний”. От вона, істина Иешуа не шукає її у високих словах і почуттях, а бачить її в прості й, на перший погляд, повсякденних речах. Для нього просто необхідно жити щирим життям, це єдино можливе для нього стан

Створюючи цей образ, Булгаков показав, що й добро, і милосердя, і любов до людей є наслідком щирого життя, наслідком чесності з іншими й із самим собою. У сцені розмови Иешуа з Понтієм Пілатом відбувається зіткнення двох істин: позачасової, вічної істини Иешуа й “ершалаимской” істини Пілата Прокуратор намагається підштовхнути арештанта до неправди, не розуміючи його переконань: “Відповідай! Говорив?..

Або… не… говорив?”. Лише на мить він, здавалося б, осягає вічну істину Иешуа, але виганяє неї, як бачення. Пиляють не приймає неї, а тому й не проявляє милосердя до свого бранця

Помилкове життя, не приемлющая істину, “у всій вроді” представлені жителями Москви. Вони брешуть, ніколи не виявляють свої щирі почуття. Тільки два чоловіки у всьому місті не бояться протиставити загальній брехні навколишню свою власну чесність - Маргарита й Іван Бездомний. Останній зумів не тільки визнати жахливими власні вірші, але й відмовитися, назавжди відмовитися від їхнього написання. Обоє ці героя, однак, не витримують “бою” з помилковим життям

В епілозі Іван Бездомний уже “знає, що в молодості він став жертвою злочинних гіпнотизерів, лікувався після цього й вилікувався”. Однак істина не залишає його зовсім, як хустка до Фриде, вона постійно вертається до нього. І Маргарита також зазнає поразки в місті, а істину разом з Майстром знаходить уже у вічності. У романі “Майстер і Маргарита” зображені щире життя й життя помилкова. Як у свій час Толстої, Булгаков протиставляє один одному ці два життя

В епілозі він показує життя міста, що як би замикається в коло. Місто втратило все духовне й талановите, збігле з нього разом з Майстром. Втратив все прекрасне й вічно любляче, збігле разом з Маргаритою. Він втратив все щире, що було. Нарешті, з нього пішов далі Воланд зі своєї звитої, що, як це ні дивно, також є героєм щирого життя, адже саме він викриває неправду й удавання жителів Москви

Що ж у результаті залишається в місті? Люди, що живуть повсякденної, позбавленої яких-небудь почуттів, неістинною життям. Людишки, приречені на спілкування тільки з матеріальною стороною життя… Все життя людин прагне до поставленої мети, шукає свою власну істину, свій зміст життя

И від того, як він проживає своє життя, залежить те, що він знайде після смерті. Це теж істина, що Булгаков розкриває на прикладі всіх героїв “Майстри й Маргарити”. Згадаємо, що говорить на балі Воланд: “Ви завжди були гарячим проповідником тої теорії, що по відрізанні голови життя в людині припиняється, вона перетворюється в золу й іде внебытие.

…Ваша теорія й солідна, і дотепна. Втім, адже всі теорії коштують одна інший. Є серед них і така, відповідно до якої кожному буде дано по його вірі. Так збудеться ж це!”.