Серед письменників XX ст. доля Василя Стуса найбільш схожа на долю Шевченко. Обох переслідувала імперія - царська й комуністична. Обоє випробували посилання із забороною на творчу діяльність. В обох життя обірвалася на в самому розквіті сил. Коли я читала про життя В. Стуса, мене вразив випадок, що відбувся в кінотеатрі «Україна» у м. Києві після перегляду кінофільму С. Параджанова «Тіні забутих предків». В. Стус мав мужність підтримати акцію протесту проти арештів української інтелігенції. За це його виключили з аспірантури Інституту літератури ім. Т. Шевченко АН України

Я вважаю поета відважною людиною. Адже треба було мати неабияку силу волі й мужності, аби тільки прямо виражати обурення проти грубих порушень людських прав, аби тільки відстоювати своє людське достоїнство й свої переконання. Комуністичний режим виявився неспроможним і нікчемним перед незламністю духу поета, перед його цивільною відвагою

За всіх часів до вчителів ставилися з повагою. Це була найбільш передова, освічена частина суспільства. Педагоги впливали на суспільну думку не тільки тим, що виховували підростаюче покоління. Вони виконували й значну суспільну, просвітительську роботу - учили грамоті дорослих, організовували спектаклі, пропагували книги, збирали перлини народної творчості. Разом з тим учитель земської школи був безправною людиною, неспроможним перед владою й земським начальством, попами, урядниками. Многим невольовим натурам доводилося миритися з таким положенням, пристосовуватися й самим ставати на рівень тих «п’явок сільських». Були ж і ті, які розуміли своє теперішнє призначення, близько сприймали народне горе, темряву й безправність селян, як могли, намагалися поліпшити їхнє положення. Як бачимо, учитель із розповіді «Непокірливий» був саме таким: віддавав всі сили для навчання й виховання дітей, піклувався про ремонт школи. Він не мирився з неправдою, викривав сільських начальників, які використали гроші не по призначенню. Звичайно, така людина була «незручним» для старшини, тому швидко знайшли спосіб для його усунення - за допомогою наклепу

Зустрічаються й зараз такі «неспокійні» люди, борці за справедливість. Вони іноді «незручні» для навколишніх, бісять їх. Вони будять совість, свідомість, не дають заснути в байдужості. Тому, на мою думку, такі люди є каталізаторами суспільного прогресу