Шакунтала - героїня інкорпорованого в індійський епос «Махабхарата» сказання, що послужило основою для драми Калидаси «Узнание Шакунтали» (V в.). Ш.- дочка мудреця Вишвамитри й небесної діви Менаки. Мати залишила неї на березі лісового струмка неподалік від обителі мудреця Канви, що нашли й удочерили неї. Оскільки він виявив, що кинуту дівчинку годували птаха (санскр. шакунта), він дав їй ім’я Шакунтала. Переказ про любов Ш. і пануючи Душьянти зафіксовано вже у ведичній літературі («Шатапатхабрахмане»).

Під час полювання Душьянта попадає в обитель Канви й зустрічає Ш., що разом з подругами поливає квіти. Взаємна симпатія настільки сильна, що вони одружуються. Душьянта повинен повернутися у свою столицю. Він дарує Ш. кільце зі своєю печаткою, що повинне послужити їй пропуском у палац. Після його від’їзду Ш. віддається мріям про коханого й не зауважує мудреця Дурва-саса, що прийшов відвідати Канву. Розгніваний її нехтуванням Дурвасас проклинає дівчину й загрожує, що так само, як вона його не помітила, так і той, про кого вона мріє, не помітить неї. Подруги Ш. благають мудреця простити, і він зм’якшує умову: коханий згадає Ш., коли побачить подароване имкольцо.

Після повернення Канва довідається про те, що трапилося,, благословляє Ш. і відправляє її в столицю Душьянти в супроводі подруг і учнів. По шляху вони зупиняються в ставка, у якому Ш. під час обмивання втрачає кільце. Коли ж вона досягає палацових воріт, Душьянта відмовляється визнати неї. Вона в розпачі; її мати, небесна діва Менака, спускається з небес і несе героїню у своє житло між небом і землею

А тим часом рибалка изловил рибу, що проковтнула царське кільце. Він вирішує продати знахідку, але стражники вистачають його як злодія. Їхній начальник несе кільце цареві, і той довідається перстень, подарований їм Ш. Душьянта намагається розшукати Ш., але дарма. Трапилося цареві богів Индре призвати Душьянту до участі у війні проти асуров, старших братів богів

Після її закінчення він вертається в колісниці Индри й по шляху зупиняється в палаці Менаки, де бачить дружину й сина. Вирішальну роль у цьому дізнаванні грає «голос із небес», що підтверджує, що Бхарата - так Ш. назвала сина - щирий син Душьянти.

Ш. стала відомої європейським читачам завдяки перекладу із санскриту, виконаному засновником Азіатського суспільства в Калькутті У.Джонсоном і виданому в 1789 році. Однак найбільший вплив зробив виконаний з перекладу Джонса переклад на німецьку мову Г.Фостера. Саме він послужив основою перекладу на російські, польські, італійські, французькі мови. Публікація «Узнания Шакунтали» була із захватом сприйнята Гердером, Ґете, Шиллером і багатьма іншими. У російській літературі тема Ш. привернула увагу Н.М.Карамзина, переклад якого був сопровожден передмовою й примітками. Важливою подією стала постановка «Узнания Шакунтали», здійснена А.Я.Таїровим (за назвою «Сакунтала», переклад К.Д.Бальмонта). Цим спектаклем 25 грудня 1914 р. відкрився Московський Камерний театр. Головну роль зіграла А.Г.Коонен.