Прокоф’єв пише музику не тільки для театру, але й для кіно. Наприклад, Олександр Невський (1938 рік) . Разом з кінорежисером Сергієм Эйзенштейном Прокоф’єв оспівує шляхетний патріотичний подвиг дружини Олександра Невського, що захищала рідну земля від тевтонських завойовників. Сюжет історичний, але музика звучить сучасно, немов передбачаючи гострий драматизм і переможний результат битви радянського народу сфашизмом.

В 1939 році написана опера “Семен Котко” (по повісті В. Катаєва “Я син трудового народу”) . Дія її відбувається на Україні в1918 році. Музика Прокоф’єва з дивною правдивістю малює образи селян, солдат, більшовиків, що борються за встановлення Радянської влади на Україні

У своїх добутках радянського періоду композитор особливо прагнув до ясності, доступності, простоті

Спеціально для дітей, на власний текст, Прокоф’єв склав симфонічну казку “Петя й Вовк”. Кожний персонаж тут змальований мелодією, що виконує певним інструментом оркестрі або групою інструментів: Пташка - флейтою, Утоку - гобоєм, Вовк - валторнами, а Петя - цілою групою струнних інструментів

Дивна працездатність Прокоф’єва. Він писав фантастично швидко й міг працювати відразу над декількома творами. Виступав з виконанням своєї музики як піаніст і диригент. Брав участь у роботі Сполучника композиторів. Цікавився літературою. Наприкінці 30-х років почав писати живу й дотепну “Автобіографію”. Був відмінним шахістом. Із захопленням водив автомобіль. Люб (л танцювати, бути серед людей

Головною роботою композитора в роки Великої Вітчизняної війни була грандіозна патріотична опера “Війна й мир”. Прокоф’єв і раніше замислювався над тим, щоб втілити в музиці образ k великого твору Лева Толстого. У дні війни з фашизмом цей задум одержав здійснення. Знову поставив перед собою композитор завдання рідкої складності. З величезного літературного твору потрібно було відобразити найважливіші сцени. В оперу ввійшли, з одного боку, тонкі психологічні “мирні” сцени, у яких беруть участь Наташа Ростова, Соня, князь Андрій, Пьер Безвухий в; з іншої монументальні картини, що малюють боротьбу народу з наполеонівськими загарбниками. Опера вийшла незвичайної по жанрі. У ній сполучаються лірико-психологічна драма й національна епопея. Новаторська по музиці й по композиції, опера розвиває разом з тим традиції російських класиків - Мусоргского й Бородіна. З Мусоргским Прокоф’єва зближає особлива увага до психологічної характеристики героїв, що розкриває через правдиву вокальну інтонацію. Цікаво, що опера “Війна й мир” написана не на умовний віршований текст лібрето, а справжній текст роману. Прокоф’єву важлива була сама інтонація толстовського мовлення, що він зумів передати в музиці. І це надає особливу вірогідність вокальним партіям героїв опери

“Війна й мир” - улюблений твір Прокоф’єва. Він удосконалював його до кінця свого життя

У переможному 1945 році побачили світло три значних добутки композитора: п’ята симфонія, присвячене “величі людського духу”; перша серія кінофільму “Іван Грозний” - нова спільна робота із Сергієм Эйзенштейном; світлий казковий балет “Золушка”. Цей спектакль, поставлений восени, був першою післявоєнною прем’єрою у Великому театрі

У наступні роки з’явилося ще кілька нових робіт. Серед них: опера “Повість про теперішню людину” (по однойменній книзі Б. Полевого) , що прославляє мужність радянських людей у роки війни; балет “Розповідь про кам’яну квітку” (по П. Бажову) - про радості творчості, зверненого до народу; ораторія “На стражі миру” (на слова С. Маршака) ; концерт-симфонія для віолончелі соркестром.

Снову Прокоф’єв пише для дітей. Сюїта “Зимове багаття” для читців, хору хлопчиків і симфонічного оркестру (на слова С. Маршака) присвячена радянським піонерам

Сьома симфонія була задумана спочатку як симфонія спеціально для дітей, але в процесі роботи придбала більше широке значення - мудрої симфонічної казки, що затверджує красу й радість життя. Це останній закінчений твір Прокоф’єва

Наприкінці 40-х - початку 50-х років Прокоф’єв важко занедужав. Щоб зберегти сили для творчості, йому довелося відмовитися від багато чого, і в тому числі від відвідування театрів і концертів

Самий важкий час наступало для нього тоді, коли лікарі забороняли йому складати музику або дозволяли працювати не більше 20 хвилин вдень.

Більшу частину часу в ці роки Прокоф’єв проводив на своїй дачі на Николиной горі на березі Москв-ріки. Він дуже любив ці місця, робив далекі прогулянки (якщо дозволяло здоров’я) . Сюди приїжджали до нього музиканти шанувальники й виконавці його музики: композитор Д. Кабалевский, піаніст С. Ріхтер і інші. Деякі з них написали згодом найцікавіші спогади про великого композитора

Умер С. С. Прокоф’єв у Москві 5 березня 1953 року

Pages: 1 2