Сатиричні образи поміщиків (по добутку Н. В. Гоголя «Мертві душі») | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Сатиричні образи поміщиків (по добутку Н. В. Гоголя «Мертві душі»)

Задум «Мертвих душ» виник і зложився у творчій свідомості Гоголя під безпосереднім впливом Пушкіна. Пушкіна, прочитавши рукопис, вимовив голосом, повним туги: «Боже, як смутна наша Росія!» В 1842 році поема була опублікована незважаючи на цензурну заборону, допоміг надрукувати її Бєлінський. Її поява виявилася більшою подією в російському суспільному й літературному житті

Герцен відзначив, що Мертві душі» потрясли всю Росію». Портретна галерея «Мертвих душ» відкривається Маниловим. По натурі Манилов увічливий, добрий, увічливий, але все це прийняло в нього смішні, виродливі форми. Він нікому й нічим не доставив користі, тому що життя його зайнята дрібницями

Слово «маніловщина» стало загальним. Прекраснодушність - сама відмітна риса Манилова. Відносини між підніми йому представлялися завжди святковими, без зіткнень і протиріч

Життя він зовсім не знав, реальність у нього підмінювалася порожньою фантазією, і тому він на все дивиться крізь «рожеві окуляри». Це єдиний поміщик, що подарував «мертвих душ» Чичикову. Слідом за Маниловим Гоголь показує Коробочку, одну з «тих матінок, невеликих &copy A L L S o c h. r u поміщиць, які плачуться на неврожаї й збитки, а тим часом набирають потроху деньжонок у мішечки, розміщені по ящиках комодів». Коробочка не має претензій на високу культуру, як Манилов, вона не віддається порожньому фантазуванню, всі її думки й бажання вертяться навколо господарства

Кріпаки для неї, як і для всіх поміщиків, - товар, тому Коробочка не бачить різниці між душами живими й мертвими. Типовий образ Ноздрева. Це людина «на всі руки». Його захоплюють п’яний розгул, буйні веселощі, карткова гра. У присутності Ноздрева жодне суспільство не обходилося без скандальних історій, тому автор іронічно називає Ноздрева «історичною людиною».

Балаканина, хвастощі, брехня - самі типові риси Ноздрева. По оцінці Чичикова, Ноздрев - « людина-дрянь». Він тримає себе розв’язно, нагло й має «страстишку напаскудити ближньому». Собакевич, на відміну від Манилова й Ноздрева, пов’язаний з господарською діяльністю

Собакевич - кулак і хитрий пройдисвіт. Гоголь нещадно викриває жадібного накопичувача, якого «омедведила» система кріпосного права. Інтереси Собакевича обмежені

Ціль його життя - це матеріальне збагачення й смачна їжа. Меблі в будинку Собакевича - стіл, крісла, стільці - нагадували самого хазяїна. Через зовнішність, через порівняння із предметами домашнього побуту Гоголь досягає приголомшливої виразності в описі характерних рис героя. Галерею «мертвих душ» завершує Плюшкин, у якому дріб’язковість, незначність і вульгарність досягають граничного вираження

Скнарість і пристрасть до накопичення позбавили Плюшкина людських почуттів і привели його до дивовижного) каліцтву. У людях він бачив тільки розкрадачів сто майна. Сам Плюшкин відмовився від суспільства, нікуди не ходив і в гості до себе нікого не запрошував. Він вигнав дочку й прокляв сина

У нього мабуть умирали як мухи, багато хто його кріпаки значилися в перегонах. Плюшкин всіх своїх селян уважав тунеядцами й злодіями. У главі про” Плюшкине ширше, ніж в інші, зачіпається селянське питання. Образи Гоголя відрізняються глибокою типізацією і є правдивим узагальненням громадських порядків. Письменник сам глибоко почував загальнолюдське значення створених имтипов.

Гоголь писав: «Ноздрев довго не виведеться з миру. Він скрізь між нами й, може бути, тільки ходить в іншому каптані». Автор намалював у своїй поемі похмуру й страшну картину кріпосного суспільства, що незручно до керівництва національним життям, -суспільства, позбавленого елементарного подання про чесність і борг, спустошеного й духовно мертвого. Вся передова, мисляча Росія, читаючи поему, розуміла її назву так, як зрозумів Герцен: ««Мертві душі» - це жах і ганьба Росії».

Високу оцінку Гоголю дали його сучасники. Пізніше Чернишевський відзначав: «Давно вже не було у світі письменника, що був би так важливий для свого народу, як Гоголь для Росії». Зараз немає поміщиків, але риси характеру, які так яскраво запам’ятав Гоголь у поемі «Мертві душі», залишилися, проявляючись у незліченних пороках величезної частини нашого суспільства

Деякі політичні діячі нагадують Ноздрева, тому їх можна назвати «історичними особистостями». Коробочки зустрічаються майже на кожному кроці. Выживших з розуму Плюшкиных рідко, але все-таки можна зустріти. Одним мапиловым у нашім жорстокому позові нема чого робити. Попусту мріяти - це занадто більша розкіш

Гоголь безсмертний, і це ясно кожному, хто добре вивчив російську літературу XIX століття. Головна властивість гоголівського дарунка особливо чітко виявилося в окресленні характерів поміщиків, які втратили здатність по-справжньому бачити, чути, думати. Їхнє поводження механічний, заданий раз і назавжди, підпорядковано єдиної мети - здобувати, щоб «спати» наяву. Це дтаовная смерть!

Жагуче бажання Гоголя розбудити сонна людська свідомість співзвучно нашій епосі духовного застою. «Мертві душі» - добуток новаторське, сміло розвиваючої традиції російської літератури. Всі свої помисли письменник віддавав народу, він бачив відродження Росії в знищенні дозвільної касти тунеядцев, ім’я яким - дворяни-кріпосники. У цьому велич літературного подвигу Гоголя

Збережи - » Сатиричні образи поміщиків (по добутку Н. В. Гоголя «Мертві душі») . З'явився готовий твір.

Сатиричні образи поміщиків (по добутку Н. В. Гоголя «Мертві душі»)





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.