З’явившись в 16 столітті, пістолет через триста із зайвим років перетерпів істотні зміни. Бажання всіляко підвищити його скорострільність привело до створення самозарядних зразків, у яких підготовка до пострілу не вимагала участі стрільця. Такі пістолети були запатентовані в 1872 році Плеснером і через два роки Люце, однак в одного й іншого далі паперів справа не пішла. Для цього виду зброї димний порох не годився, але з появою наприкінці 80-х років нитропорохов і створенням 1897 року Браунінгом оптимальної компоновочной схеми почався “пістолетний бум”

Хто тільки їх не проектував! Не дивно, військові, оцінивши переваги нової зброї, вимагали його якнайшвидшого впровадження в армії, адже короткоствольний пістолет у швидкості перезаряжения в багато перевершував револьвер - обойму або магазин з патронами можна було миттєво вставити в казенник, тоді як камори револьвера доводилося заряджати по черзі

Перший час всі пістолети називали автоматичними. пізніше так стали йменувати лише ті, з яких можна було вести вогонь чергами, інші ж, зі спусковими механізмами, розрахованими тільки на одиночні постріли, прозвали самозарядними. Природно, такий розподіл досить умовно, оскільки перезарядження в тих і інших здійснюється автоматично

Якими ж були вони, перші моделі самозарядних пістолетів? Насамперед непоказні й громіздкими, адже їхні механізми звично компонували “по^-револьверному” . Наприклад, у багатьох ранніх зразків патронні магазини були там, де в револьверів - барабан. Магазинні коробки, розташовані перед спусковою коробкою, споряджали патронами “по^-гвинтівковому” , з обойми, що вставляється зверху. Так були влаштовані багато пістолетів, зокрема австро-угорський М-96 Ф. Манлихера, німецький Бергмана 1894-1897 років і іспанський, фірми “Чарола й Анитуа” моделі 1897 року

Але популярніше всіх виявився німецький “маузер” ДО-96. Розроблений в 1893 році Федерле, директором збройової компанії братів Маузер, він в 1895-1896 роках був запатентований у Німеччині й Великобританії, серійне виробництво розгорнули через рік на фабриці в Оберндорфе, а бойове хрещення відбулося в англо-бурську війну 1899-1902 років. Проте ДО-96 не одержав офіційного визнання в жодній армії!

Пістолет системи Маузера ДО-96 зразка 1896 року

Калібр - 7.63 мм

Маса без патронів - 1115 г

Довжина - 296 мм

Ємність магазина 10 патронів

Прицільна дальність стрілянини - до 1000 м

Зате “маузери” охоче купували мисливці й мандрівники, у Росії їх купували офіцери, що бажали, з дозволу начальства, мати пістолет замість штатного револьвера “наган” . Тільки в 1908 році командування германської армії озброїло “маузерами” кінних єгерів, у першу світову війну випускали модель під 9-мм патрон, а з 1916 року їх зробили особистою зброєю офіцерського складу

Фірма братів Маузер випустила більше 10 моделей пістолета ДО-96 з єдиними принципами дії автоматики, заснованої на використанні енергії віддачі стовбура при його короткому ході

Найбільшу популярність завоювали зразки 1912 і 1920 років, причому останній, відомий як “поліцейський зразок” , відрізнявся тільки довгої стовбура й рукоятки. До речі, саме його придбала в 1926-1930 роках наша країна, коли Червона Армія й війська ВЧК - ОГПУ одержали до 30 тис. “маузерів”

Перший же самозарядний пістолет, у якому не проглядався вплив револьверів, був розроблений, як ми вже згадували, американцем Браунінгом, що служив на бельгійській “Національній фабриці військової зброї” у Герстале (Льєж) . Для того, щоб зменшити його розміри, Браунінг розмістив сім патронів у магазині (постаченим пружиною для подачі їх на лінію стовбура) , що вкладався в порожню рукоятку, що значно прискорювало процес заряджання. Спрощуючи конструкцію, Браунінг відмовився від застосування двох пружин - бойовий, для взведення ударника перед пострілом, і поворотної, що ставила на місце затвор, що відійшов після пострілу. Замість них він використовував одну, бойові-бойове-бойовий-зворотно^-бойову, котра за допомогою особливого важеля впливала на затвор і ударник. Помітимо, що пізніше цей принцип роботи автоматики став найпоширенішим у проектувальників самозарядних пістолетів

Пістолет системи Браунінга зразка 1900 року

Калібр - 7.65 мм

Маса без патронів - 615 г

Довжина - 163 мм

Ємність магазина 7 патронів

Прицільна дальність стрілянини - 50 м\з

“Браунінг” вийшов компактним, вдало розміщався в руці, його центр ваги розташовувався оптимально, що, безумовно, позначалося на результатах стрілянини. У березні 1900 року пістолети передали офіцера м і унтер-офіцерам бельгійської армії й жандармерії, а “Національна фабрика військової зброї” за наступні 13 років виготовила понад мільйон екземплярів, які швидко розійшлися по всьому світлу. Навіть у наші дні копію “браунінга” зразка 1900 року під позначенням “Модель-64” роблять у КНДР для армії й органів державної безпеки

Австро-угорський пістолет системи Манлихера зразка 1905 року

Калібр - 7.65 мм

Маса - 1000 г

Маса без патронів - 620 г

Довжина - 245 мм

Ємність магазина 10 патронів

Початкова швидкість кулі - 300 м\з

У першому десятилітті 20 століття самозарядні пістолети з’явилися на озброєнні майже всіх армій миру. У Європі широку популярність придбав восьмизарядний пістолет “парабелум” , що в перекладі з латині означає “готуйся до війни” . Він сконструйований німцем Хуго Борхардтом і Георгом Люгером, робота автоматики заснована на тій же енергії відкоту стовбура при його короткому ході. Патрон калібру 9 мм защіпався перед пострілом системою важелів, що приводяться в положення “мертвої крапки” , а великий нахил рукоятки й удале положення зброї в руці сприяли влучній стрілянині. Достоїнством цього пістолета було те, що для розбирання й складання не було потрібно інструментів

Германський пістолет “Парабелум” зразка 1908 року

Калібр - 9 мм

Маса без патронів - 890 г

Довжина - 217 мм

Ємність магазина 8 патронів

Починаючи з 1901 року “Парабелум” прийняли на озброєння для озброєння Швейцарія, Болгарія, Португалія, Грація, Голландія, Афганістан і інші країни. На батьківщині, у Німеччині їх одержували офіцери й унтер-офіцери, а з 1904 року кулеметники й моряки, ще через чотири роки “парабелумами” оснастили всю кайзерівську армію. У нацистському вермахті такі пістолети в основному мали унтер-офіцерів і солдати спеціальних підрозділів

У США першим пістолетом, прийнятим на озброєння армії й флоту, був “кольт” зразка 1911 року, розроблений інженерами компанії “Кольт Фаир армз Мануфакчуринг”, які не без успіху скористалися багатьма ідеями Браунінга

Пістолет системи Кольта зразка 1911 року

Калібр -11.43 мм

Маса без патронів - 1106 г

Довжина - 216 мм

Ємність магазина 7 патронів

Прицільна дальність стрілянини - 700 м

Американський пістолет створювався під дуже потужні патрони 11.43 мм, їх 14.8-граммовая куля викидалася зі значною початковою швидкістю, що забезпечувало більшу дальність ведення вогню й забійну силу. Спочатку “колльти” застосовувалися в американській армії досить обмежено, але після модернізації в 1921 році стали основною офіцерською зброєю. Досить нагадати, що до 1982 року підприємства США випустили 418 тис. “кольтів” різних модифікацій

Японський пістолет “Намбу” зразок 14 випуску 1925 року

Калібр - 8 мм

Маса без патронів - 900 г

Довжина - 229 мм

Pages: 1 2 3

Збережи - » Самозарядні пістолети . З'явився готовий твір.