“Повести Белкина” задумані автором як пародія на жанр романтичної літератури. Його герої споконвічно попадають у ситуації, де є присутнім слово “любов”. Вони вже закохані або тільки жадають цього почуття, але саме звідси починається розгортання й нагнітання сюжету. Коли, здавалося б, уже немає виходу, герої в тупику, вони або їх близькі в розпачі й історія неминуче повинна закінчитися трагічно, А. С. Пушкіна з іронією розвертає сюжет таким чином, що головні герої “Повістей

Белкина” (крім повісті “Трунар”) щасливі, улюблені й одержують від життя прості життєві радості, до яких так прагнули.

Пушкін висміює “романтичні похилості” своїх героїв, протиставляє їм здоровий глузд, реальне життя зі своїми проблемами, своїм сюжетом. Він дозволяє банальні конфлікти неординарним, але цілком реальним ходом. Від цього “Повісті Белкина” мають магнетичний вплив на читача, що на початку повести може думати: “Добре, що я не на його (її) місці”, а наприкінці історії: “А як би я надійшов(а) на місці героя?”

В “Повістях Белкина” є похмуре пророкування нерозв’язності ситуації, сумного її кінця. Але прагнення героїв жити так, як вони хочуть, нехай навіть це будуть заморочливі будні, вселяють надію на те, що каждый герой - творець свого щастя