Лорд Освальд Нельвиль збирається провести зиму в Італії й наприкінці 1794 р. виїжджає з Единбурга. Гарний, зі шляхетною зовнішністю, він наділений більшим розумом і у свої двадцять п’ять років володіє солідним статком. Але незважаючи на блискуче положення в суспільстві, лорд Нельвиль тяготиться життям. Його постійно мучить думку про те, що батько його вмер, а він у цей час був далеко від рідного будинку й не одержав батьківського благословення. Стан Нельвиля «тим болісніше, що жвавість молодості» з’єднується в ньому з «звичкою до міркувань, властивому іншому віку».

По дорозі в Рим Освальд Нельвиль зупиняється в Анконе, де стає свідком пожежі й паніки, що охопила жителів міста. Нельвиль кидається рятувати людей і своїм героїзмом заслуговує загальне замилування. Збентежений, він під покривом ночі залишає місто

До самої італійської столиці лорд перебуває в стані апатії. Прибувши в Рим, він стає свідком тріумфу Коринни - блискучої поетеси й чарівної жінки. Імпровізація Коринни на Капитолии захоплює Нельвиля, і він «так жваво виражає свій захват, що перевершує самих італійців».

Коринна також зауважує, як піднесений нею вартий у юрбі безпристрасний англієць, і незабаром Нельвиль одержує запрошення в будинок поетеси. Освальд виявляє в чарівній італійці безодню «зовсім нового для нього чарівності», «любов до мистецтв і знання світла, тонкість розуміння й глибину почуттів». Він настільки пленяется Коринной, що забуває свої судження про те, що жінці личить триматися втени.

Поступово зустрічі Коринни й Нельвиля стають частими, вони разом бродять по Риму, любуючись його величними руїнами. Коринна потай сподівається, що їй удасться завоювати серце Освальда, але знаючи його стриманість і строгість його правил, не насмілюється відкрито висловити йому своє розташування

Відчувши всі зростаючу владу чарівності прекрасної італійки, Нельвиль починає терзатися сумнівами. Він почуває, що батько його не схвалив би шлюб з Коринной, тим більше що перед смертю він виразив побажання, щоб син женився на дочці його друга, Люсиль Эджермон, що тоді було всього дванадцять років. Освальд не хоче порушувати волю покійного. До того ж він не знає ні теперішнього імені Коринни, ні її минулого, йому тільки відомо, що вона багата й веде незалежний образ життя

Нельвиль вирішує покинути Рим. Але, відправившись на прощання оглядати Колізей при місячному світлі, серед руїн він зустрічає Коринну й розуміє, що не в змозі розстатися сней.

Любов Освальда до Коринне росте з кожним днем, він ревнує її до численних шанувальників її таланта, однак, будучи невпевненим у власних почуттях, він не насмілюється просити Коринну повідати йому таємницю її походження. Нельвиль болісно сприймає успіхи Коринни в суспільстві, з гордовитістю англійця дорікає її за те, що італійські жінки занадто ласі на розваги. Із властивим їй розумом і тактом Коринна встає на захист улюбленої нею країни й неї народу

У Рим приїжджає містер Эджермон, родич Люсили, і просить Нельвиля представити його знаменитої Коринне. Прекрасна італійка спочатку відмовляється його прийняти, чим несказанно дивує Нельвиля, але потім змінює своє рішення й скоряє співвітчизника Освальда живою бесідою й глибокими пізнаннями як італійської, так і англійської літератури. Коли розмова заходить про Шекспіра, Коринна, спонукувана містером Эджермоном, погоджується зіграти англійською мовою Джульетту в трагедії «Ромео й Джульетта».

Гра Коринни потрясає Освальда, він хоче принести дівчині клятву у вічній любові, однак та просить його не квапитися, тому що розуміє, що він зробить це під впливом сиюминутного враження. Люблячи Освальда, Коринна не зважується повідати йому свою історію, тому що боїться, що він негайно ж залишить її.

Скривджений стриманістю Коринни, Нельвиль збирається відбути в Неаполь. Коринна пропонує йому супроводжувати його, сподіваючись, що настільки серйозний доказ її любові заспокоїть його.

Друзі відговорюють Коринну від такого кроку, нагадують, що вона погубить свою репутацію, але вона занадто любить Освальда й готова на всі, аби тільки не розлучатися сним.

У Неаполе Нельвиль розповідає Коринне про себе. Люблячий батько готовив сина до кар’єри військового, однак, перш ніж надійти на службу, юний Нельвиль робить подорож у Францію, де знайомить із чарівною молодою вдовою. Удова перетворює Нельвиля у свого «покірного раба», він готовий женитися на француженці всупереч волі батька, і тільки утруднення, що виникають через смуту, що панує у Франції, перешкоджають йому зробити цей учинок. Нельвиль вертається в Англію й довідається, що батько його вмер. З тих пор молодий лорд безутішний

Закоханий Освальд дарує Коринне кільце, що дісталося йому від батька. Схвильована, вона погоджується його прийняти, але обіцяє повернути, як тільки Освальд попросить його в неї назад. Потім Коринна вручає йому рукопис, де викладений її історія

Виявляється, Коринна - дочка лорда Эджермона й італійки, першої дружини лорда. Мати Коринни вмерла, коли дівчинці було десять років. До п’ятнадцяти років Коринна виховувалася в Італії, а потім жила в батька в Англії, у графстві Нортумберленд. До цього часу лорд Эджермон жениться на сухій і манірній англійці, що повністю підкоряє його собі

Таланти Коринни, на думку її мачухи, нікому не потрібні. Холодна й « щовисушує душу» англійська провінція пригнічує дівчину, що виросла під пекучим сонцем в атмосфері шанування образотворчих мистецтв. Єдина відрада для неї - маленька сестра Люсиль, що вона дає уроки італійської мови й малювання

Батько хоче видати Коринну заміж за сина свого друга, лорда Нельвиля, тобто за Освальда. Але що приїхав познайомитися зі своєю майбутньою невісткою батько Освальда знаходить її «занадто жвавої» і говорить другові, що син його ще молодий для такого шлюбу

Раптово вмирає батько Коринни, і тепер дівчину ніщо не зв’язує з будинком. Відмовившись від свого імені, вона залишає Англію. Мачуха ж повідомляє її померлої

Коринна поселяється в Римі, займається літературою й мистецтвами. Віддавши перевагу двом безумно закоханим у неї людям, вона, однак, переконана, що ні до кого, крім Освальда, ніколи не харчувала теперішнього почуття. І все-таки вона не хоче з’єднатися з ним шлюбом, страшачись, що він коли-небудь пошкодує про чарівний Люсили, призначеної батьком йому в дружин. Коринна любить Освальда, а любов не визнає зобов’язань

Освальд вирішує з’їздити в Англію й з’ясувати, чому батько був проти його шлюбу з Коринной. Ледь ступивши на рідну землю, парубок відчув «убрані з молоком матері схильності й звички». Освальд знайомить із мачухою Коринни. З подивом бачить він, що дівчинка Люсиль перетворилася в теперішню красуню, виховану як щира англійка. І коли він порівнює двох сестер, висновки його аж ніяк не на користь старшої

Освальд довідається, що батько його вважав Коринну зайво діяльної для жінки й боявся, що юна італійка захопить сина за межі Англії, з укладом життя якої вона не зможе примиритися. У такий спосіб Освальд втратився б честі служити батьківщині. Виконуючи волю батька, Освальд відмовляється від думки женитися на Коринне.

Тим часом Коринна, не маючи звісток від Освальда, прибуває в Англію й бачить, як Освальд усюди з’являється разом з Люсиль. Коринна розуміє, що Нельвиль закохався в її сестру. Вона повертає йому кільце, приклавши до нього записку зі словами: «Ви вільні» . Образившись таким посланням, Нельвиль просить руки Люсиль.

Довідавшись про майбутній шлюб Освальда, Коринна важко занедужує й, тільки-но оправившись, їде в Італію. Там вона поселяється на околицях Флоренції. Але в ній немає колишнього інтересу до життя, воно повільно вгасає

Випадково Освальд довідається, що Коринна побувала в Англії, усе бачила й, не бажаючи турбувати його, виїхала, несучи із собою все своє горе. Освальд у розпачі, він їде воювати в Нове Світло

Через кілька років, овіяний славою, він вертається додому, де його чекає дружина й малолітня дочка. Незабаром умирає леді Эджермон, мати Люсили. Під прийменником виправлення здоров’я Освальд вирішує зробити подорож в Італію. Люсиль із дочкою супроводжують його.

Pages: 1 2

Збережи - » Роман Жермена де Сталь «Коринна, або Італія» . З'явився готовий твір.