Зацікавленість читачів і критиків викликав і найвідоміший роман Апдайка «Кентавр» («The Centaur», 1963), відзначений Національної книжкової премії. Дія в ньому охоплює лише кілька днів січня 1947 року. Події відбуваються в містечку Олинджер, у штаті Пенсільванія. Оповідання ведеться від імені Питера Колдуелла, художника, що згадує свого батька Джорджа Колдуелла, учителі біології, людини доброго, вразливого, невдахи в житті. Складна, оригінальна композиція роману дає можливість робити екскурси як у минуле, так і в майбутнє. Своєрідність книги в тім, що реально-побутовий план химерно «співіснує» з міфологічним. Продовжуючи традиції Дж. Джойса, автора «Улисса», а також тенденції до «міфологізації» у сучасній літературі ( Гарсия Маркес, М. Фриш і ін.), Апдайк поклав в основу добутку античний міф про шляхетного кентавра ( напівлюдині-напівконі) Хироне, що, будучи пораненим отруєною стрілою, страждаючи від невиліковної рани, пожертвував подарованим йому безсмертям на користь Прометея.

При цьому герої й ситуації міфу прозоро співвідносяться з персонажами, які діють у навмисне приземлених, реальних обставинах післявоєнної Америки. Учителі, учні, жителі Олинджера виникають начебто й у буденному, і в легендарно-міфологічному вимірах. Так, сам учитель Колдуелл уподібнюється Хирону. Віра, учителька фізкультури, його симпатія, - Афродіті

«Дока» еплтон - Аполлонові, директор школи Зиммерман - Зевсу, а містечко Олинджер викликає асоціації з Олімпом. Така двухплановость роману, його несподівана форма викликали жваві дискусії. Висловлювалася думка, що структура роману недостатньо органічна, у чомусь штучна. Апдайк так пояснював свій задум: «Я хотів, щоб реалістичне відображення й міфи, взаимопрникающие, доповнювали один одного й дійсність створювала оболонку міфу».

Очевидно, що таким прийомом Апдайк хотів підкреслити «одвічність» морально-етичних проблем, порушених у романі, незмінність властивостей людської природи, протиборство розумн і чутливого почав, добра й зла, «неба» і «пекла». Разом з тим Апдайк виявив художню гнучкість, він змінив манеру, форму оповідання