У звертанні до читача автор говорить про те, що при створенні своєї праці орієнтувався на те, що найбільше йому подобалося у творах Плутарха, Апулея, Эзопа, Гомера або Баркли. Намагаючись сполучити настільки різні властивості в одному тексті, Грасиан починає свій роман, що складається із глав-«криз» так.

На морському шляху зі Старого Світла в Новий, поблизу острова Святої Олени, запекло бореться за життя, вчепившись за дошку, іспанець Критило. Йому допомагає вибратися на берег ставний юнак, що, як з’ясувалося при спробі заговорити, не розуміє жодного з відомих Критило мов і взагалі не володіє ніякою мовою. У процесі спілкування Критило поступово навчає його іспанській мові й дає ім’я - Андренио. Критило, за словами Андренио, перший побачений їм людина, і що, будучи вихований самкою дикого звіра, він не знає, звідки з’явився, і один раз відчув себе зовсім чужим серед звірів, хоча звірі з ним завжди були ласкаві

Критило розповідає Андренио про пристрій миру. Верховному Творці й місці всього сущого - сонця, місяця, зірок. Один раз вони бачать кораблі, що наближаються, і Критило благає Андренио не розповідати людям своєї історії, тому що це принесе йому нещастя. Вони позначилися моряками, що відстали від своєї ескадри, і відпливають в Іспанію. На кораблі Критило розповідає Андренио, що народився він на кораблі, у відкритому морі, у багатих батьків-іспанців. Молодість його була безпутної, чим він дуже засмучував батьків і що прискорило їхню кончину. Критило закохується в багату дівчину Фелисинду, у боротьбі за руку якої він убиває суперника. У результаті цього він втрачає багатої спадщини й Фелисинди, що батьки відвозять в Іспанію. Критило вивчає науки й мистецтва й незабаром морем відправляється шукати свою кохану. Однак капітан корабля, по наущению ворогів Критило, зіштовхує його в море - так він виявляється на острові

Зійшовши на берег і відправившись у глиб країни, друзі піддаються нападу підступної проводирки розбійників, у якої вони були відбиті інший жінкою-ватажком. У шляху їм зустрічається кентавр Хирон, що приводить друзів у селище, де прогулюються тисячі звірів. Здивовані Критило й Андренио бачать багато разючого: особи, що прогулюються на руках і задом наперед;

верхи на лисиці; сліпі, які ведуть видючих, і багато чого іншого. Далі, сівши в зненацька, що з’явилася карету, із чудовиськом, вони стають свідками ще більших чудес: джерела, випивши з якого людей вивертає навиворіт; шарлатана, що годує людей мерзенністю, і безліч інших фантастичних бачень

Андренио, спокусившись чудесами, домагається чинів при дворі місцевого володаря, а Критило біжить із палацу у володіння королеви Артемії. Ставши перед Артемией, він просить звільнити від влади Фальшемира своє друге «я» - Андренио. Королева відправляє головного міністра визволити Андренио, знайшовши якого міністр, розкривши йому навколишній обман, переконує покинути брехливе царство. У царстві Артемії друзі насолоджуються бесідою з королевою, у той час як Фальшемир насилає на їхні володіння Лестощі, Злість і Заздрість. чернь, Що Збунтувалася, осаджує палац, що Артемія рятує закляттями. Артемія вирішує переселитися в Толедо, а друзі прощаються з нею й продовжують шлях Вмадрид.

У Мадриді Андренио зненацька вручають записку нібито від його кузини Фадьсирени, що привітає його прибуття в Мадрид і запрошує до себе. Андренио, не сказавши Критило, відправляється до Фальсирене, що розповідає йому про матір, що є, за її словами, улюбленої Критило. Критило, зайнятий пошуками втраченої коханої, відправляється на прогулянку по місту, виявляється в закритих дверей житла «кузини». На його розпити сусіди описують житло як будинок огидної ошуканки Цирцеи. Тому що Критило нічого не може зрозуміти й відшукати Андренио, він вирішує відправитися Картемии.

У шляху він зустрічає Эхенио, людини, обдарованого шостим почуттям - Нестатком, що погоджується допомогти йому. Вернувшись у столицю, вони довго не можуть відшукати Андренио й тільки на місці будинку, де той втратився, виявляють двері в підземелля, де відшукують його сильно изменились. Погасивши чарівне полум’я, їм вдається розбудити Андренио до життя й рушити далі на Торговище. Продавцями крамниць виявляються відомі люди: Фалес Милетский, Гораций, сиятельние князі й барони

Критило й Андренио направляються в Арагон, а по шляху зустрічають многоглазого людини - Аргуса, що пояснює їм призначення кожного ока. У шляху вони проходять через «Митницю Віків», під впливом увиденого там у них міняється «світогляд і зміцнює здоров’я». Зустрінутий у дорозі слуга передає привіт від свого пана Саластано, збирача чудес, і просить в Аргуса одне з його очей для колекції Саластано. Критило й Андренио вирішують оглянути колекцію й відправляються разом зі слугою. Там вони бачать багато незвичайного: чудові сади рідких рослин і комах, бутилочку з реготом жартівника, зілля й протиотрути, кинджали Брута й багато чого іншого. Захоплені оповіданням про принадності Франції, друзі вирішують неї відвідати; переборюють високі вершини Піренеїв і виявляються в палаці

Оглядаючи багате оздоблення палацу, вони з подивом виявляють хазяїна в темній, бідній кімнаті без світла, у старому одязі скупаря. Із працею відскіпавшись від люб’язностей хазяїна, друзі безуспішно намагаються покинути палац, наповнений усілякими пастками: ямами, петлями, мережами. Тільки випадкова зустріч із людиною, у якого замість рук ростуть крила, допомагає їм уникнути полону або загибелі. Продовжуючи рухатися у Францію, друзі зустрічають нове чудовиська зі свитою. Цей получеловек-полузмея швидко зникає, а разом з ним і Андренио, захоплений цікавістю. Критило разом із Крилатим спрямовуються слідом за Андренио до сяючого вдалечині палацу

Палац виявляється вибудуваний із солі, що із задоволенням лижуть навколишні його люди. У першому залі палацу вони бачать прекрасну жінку-музиканта, що грає поперемінно на цитрі із чистого золота й інших незвичайно прикрашених інструментах. В іншому залі палацу сидить німфа, половина особи якої стара, половина - молода, оточена письменниками й поетами. У наступному залі розташовувалася німфа Антиквария, оточена скарбами. І так триває доти, поки Критило не охоплює бажання побачити саму Софисбеллу - володарку всього палацу

Що стосується Андренио, те він виявляється на величезній площі ремісників: пиріжників, казанярів, горшечников, шевців, заповненої такий потворної по зовнішності юрбою, що Андренио кидається сломя голову ладь

Критило в супроводі супутників: придворного, студента й солдата, піднімається на гору й на самій її вершині зненацька зустрічає зниклого Андренио. Зрадівши зустрічі, вони розповідають свої історії й рухаються далі. По шляху в них відбувається зустріч із Софисбеллой-Фортуной, володаркою смертних, котра має дивний вигляд: замість туфель - коліщата, половина плаття жалобна, половина - ошатна. По закінченні бесіди вона роздає дарунки, і друзям дістається Дзеркало Прозріння. Тим часом починається скажена тиснява, у якій вони залишаються живі тільки тому, що дочка фортуни - Удача встигає схопити їх за волосся й переправити на іншу вершину. Вона вказує їм шлях до палацу Виртелии - королеви Блаженства

Зустрінутий Критило й Андренио пустельник приводить їх у будинок, схоже на монастир, у якому Пустельник розповідає про способи знаходження Щастя й показує дорогу до палацу Виртелии. По шляху вони попадають у будинок, де знайомлять зі зброєю всіх відомі історії героїв і озброюються мечами істини, шоломами розсудливості й щитами терпіння. Друзям доводиться вступити в битву із трьома сотнями чудовиськ і здолати їх. Очутившись у входу в чудовий палац, вони зустрічають Сатира, що показує їм безліч чудовиськ, які наміряються їх зачарувати

Переборовши безліч труднощів, друзі досягають палацу, де бачать привітну й прекрасну царицю, що дає аудієнцію многим бажаючої. Усі одержують мудрі ради Виртелии, а друзі запитують дорогу до Фелисинде. Призвавши чотирьох подруг: Справедливість, Мудрість, Хоробрість і Помірність, вона велить їм допомогти подорожанам знайти бажане. Критило й Андренио подхивативает вітер, і вони виявляються на дорозі, що веде до помічниці Виртелии - Гоногии. Шлях їх виявляється важким і довгим, у підніжжя Альп голова Андренио починає біліти, а «лебедячий пух Критило рідіти». Якщо Піренеї вони проходили потіючи, то в Альпах - кашляючи. «Скільки замолоду попотеешь, стільки в старості покашляєш».

Pages: 1 2