Робоча карта командира | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Робоча карта командира

Робоча карта командира - це топографічна карта, підготовлена до роботи використовувана командиром при рішенні поставлених завдань. Командири підрозділів наносять на свої робочі карти лише ті дані обстановки, які необхідні їм при з’ясуванні бойового завдання, доповідях, постановці завдань підпорядкованим підрозділам, а також при складанні повідомлень і інших бойових документів. Не рекомендується наносити на карату інформацію, що не має прямого відношення до виконання своїх функціональних обов’язків

1. Основні правила нанесення обстановки на робочу карту

Якщо командири підрозділів наносять обстановку на карту зі слів старших начальників, що віддають наказ або розпорядження, то в процесі заслуховування наказу треба швидко знаходити на карті потрібні пункти й відразу ж наносити на неї необхідні дані. При постановці бойового завдання безпосередньо на місцевості карту треба тримати орієнтованої й, звіряючи її з місцевістю, наносити на неї обстановку й своє завдання

Нерідко обстановку наносять на карту з письмового документа (наказу, розпорядження). У цьому випадку дотримують звичайно наступного порядку. Спочатку усвідомлюють зміст письмового документа, обов’язково орієнтуючись при цьому по карті й злегка підкреслюючи на ній назви населених пунктів, що згадуються в документі, і орієнтирів. При повторному читанні тексту наносять на карту дані обстановки (відомості про супротивника, завдання підрозділу й т.д.), викладені вдокументе.

Обстановку наносять на робочі карти олівцями певних квітів

Червоним кольором показують положення, завдання й дії танкових, мотострілкових, повітряно-десантних підрозділів, їхні пункти керування, розмежувальні лінії, тилові установи

Чорним кольором наносять положення, завдання й дії ракетних, артилерійських, зенітних, інженерних, хімічних, радіотехнічних підрозділів, підрозділів зв’язку, тилові установи цих військ, а також підпису, що ставляться до своїх військ

Синім кольором зображуються війська супротивника, у тому числі його інженерні спорудження, загородження й т.п., а також підписи й цифрові позначення, що ставляться кнему.

Для позначення своїх військ і супротивника використовують ті самі тактичні умовні знаки, розміри яких х узгоджують із масштабом карти й величиною позначуваних об’єктів

Контурні й лінійні умовні знаки при нанесенні на карту потрібно узгоджувати по накресленню- з рельєфом і контурами місцевих предметів, уздовж яких вони розташовані - (узліссями лісу, конфігурацією окраїн населених пунктів, берегових ліній), обов’язково показуючи напрямку дій і ведення вогню. Умовні, знаки похідних колон варто наносити поруч із умовними знаками доріг (мал. 91).

Положення й дії своїх військ і супротивника наносять суцільними лініями, а передбачувані або намічувані дії- переривчастими. Положення підрозділу, що ставляться до різних моментів часу, варто показувати лініями різного накреслення, супроводжуючи їхньою оцінкою часу (мал. 92).

Підпису, що ставляться до тактичної обстановки, варто розташовувати паралельно північній стороні рамки карти, сообразуя їхні розміри з масштабом карти, величиною й значенням об’єктів, до яких вони ставляться

Наносячи даної обстановки, потрібно стежити, щоб необхідні елементи змісту карти (оцінки висот, орієнтири, назви населених пунктів та ін.) залишалися добре читаемими.

Умовні знаки й підписи вичерчують на карті акуратно й чітко. Рекомендується користуватися для цього трафаретами командирської лінійки. Старанність я акуратність ведення робочої карти повинні сполучатися зі швидкістю роботи

Щоб не перевантажувати карту, треба наносити на неї лише головне й основне; другорядні ж і швидко мінливі дані варто запам’ятовувати або записувати на полях або на вільному місці карти, а застарілі відомості видаляти гумкою

1. Що таке система координат. Які ви знаєте системи координат, їх характеристика

Системи координат, застосовувані в топографії

Координатами називаються кутові й лінійні величини (числа), що визначають положення крапки на якій-небудь поверхні або впространстве.

Існує багато різних систем координат, які знаходять широке застосування в різних галузях науки й техніки

У топографії застосовують, такі системи координат, які дозволяють найбільше просто й однозначно визначати положення крапок земної поверхні як за результатами безпосередніх вимірів на місцевості, так і за допомогою карт. До числа таких систем ставляться географічні, плоскі прямокутні, полярні й біполярні координати

У системі географічних координат положення будь-якої крапки земної поверхні відносно початку координат

визначається в кутовій мері. За початок у нас і в більшості інших держав прийнята крапка перетинання початкового (Гринвичского) меридіана з екватором. Будучи, таким чином, єдиної для всієї нашої планети, система географічних координат зручна для рішення завдань по визначенню взаємного положення об’єктів, розташованих на значних відстанях друг від друга. Тому у військовій справі цю систему використовують головним чином для ведення розрахунків, пов’язаних із застосуванням бойових засобів далекої дії, наприклад балістичних ракет, авіації й др.

Система плоских прямокутних координат є зональною; вона встановлена для кожної шестиградусной зони, на які ділиться поверхня Землі при зображенні її ні картах у проекції Гаусса, і призначена для вказівки положення зображень крапок земної поверхні на площині (карті) у цій проекції

Початком координат у зоні є крапка перетинання осьового меридіана з екватором, щодо якої й визначається в лінійній мері положення всіх інших крапок зони. Початок координат зони і її координатні осі займають строго певне положення на земній поверхні. Тому система плоских прямокутних координат кожної зони зв’язана як із системами координат всіх інших зон, так і із системою географічних координат

Застосування лінійних величин для визначення положення крапок робить систему плоских прямокутних координат досить зручної для ведення розрахунків як при роботі на місцевості, так і на карті. Тому у військах ця система знаходить найбільш широке застосування. Прямокутними координатами вказують положення крапок місцевості, своїх бойових порядків і цілей, з їхньою допомогою визначають взаємне положення об’єктів у межах однієї координатної зони або на суміжних ділянках двох зон

Системи полярних і біполярних координат є місцевими системами. У військовій практиці вони застосовуються для визначення положення одних крапок щодо інших на порівняно невеликих ділянках місцевості, наприклад при цілевказівці, зарубці орієнтирів і цілей, складанні схем місцевості й ін. Ці системи можуть бути пов’язані із системами прямокутних і географічних координат

Система плоских полярних координат (мал. 16) складається із крапки ОБ — початок координат, або полюса, і початкового напрямку ОР, називаного полярною віссю. Положення крапки М на місцевості або на карті в цій системі визначається двома координатами: кутом положення 0, що виміряється по ходу годинникової стрілки від полярної осі до напрямку на обумовлену крапку М (від 0 до 360°), і відстанню

ОМ=D.

Залежно від розв’язуваного завдання за полюс приймають спостережний пункт, вогневу позицію, вихідний пункт руху

Pages: 1 2

Збережи - » Робоча карта командира . З'явився готовий твір.

Робоча карта командира





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.