Написана на початку XIX сторіччя, а саме в 1821 році, комедія Олександра Сергійовича Грибоєдова “Горі від розуму” убрала в себе всі особливості літературного процесу того часу. Цікаво проаналізувати формальні й змістовні особливості комедії з погляду художнього методу. Література, як і всі суспільні явища, піддана конкретно-історичному розвитку, тому на рубежі століть складається ситуація паралельного існування трьох методів: класицизму, романтизму й критичного реалізму. Комедія А. С. Грибоєдова була своєрідним досвідом з’єднання всіх цих методів, окремі їхні риси чітко вимальовуються й на рівні втримування й на рівні форми. З теорії літератури відомо, що ці два поняття нерозривно зв’язані між собою, і нерідко можна зустріти думка про те, що втримування завжди формально, а форма змістовна

Тому при розгляді втримування комедії А. С. Грибоєдова ми будемо звертатися до теми, проблемі й ідейно-емоційній оцінці, а в питаннях форми будемо вивчати предметну зображальність, сюжет, композицію й художню мову. Суть комедії - горі людини, і горі це виникає від його розуму. Потрібно сказати, що сама проблема “розуму” у грибоедовское час була досить злободенної й “розум” розумівся широко - як взагалі інтелігентність, освіченість, культурність. З поняттями “розумний”, “розумник” зв’язувалося тоді подання про людину не просто розумному, але “вільнодумному”, носії нових ідей. Палкість таких “розумників” суцільно й поруч оберталася в очах реакціонерів і обивателів “божевіллям”, “горем від розуму”. Саме розум Чацкого в цьому широкому й особливому розумінні ставить його поза колом Фамусовых, молчалиных, скалозубів і загорецких, поза звичними для них норм і правил суспільного поводження

Саме на цьому засновано в комедії розвиток конфлікту героя й середовища: кращі людські властивості й схильності героя роблять його в поданні навколишніх спершу “диваком”, “дивною людиною”, а потім - просто божевільним. “Ну що? не бачиш ти, що він з розуму зійшов?” - уже з повною впевненістю говорить Фамусов під завісу

Особиста драма Чацкого, його нерозділена любов до Софії, природно, включається в основну тему комедії. Софія, при всіх своїх щиросердечних задатках, все-таки цілком належить фамусовскому миру. Вона не може полюбити Чацкого, що всім складом свого розуму й своєї душі протистоїть цьому миру. Вона теж виявляється в числі “мучителів”, що образили свіжий розум Чацкого. Саме тому особиста й суспільна драми головного героя не суперечать, але взаємно доповнюють одна іншу: конфлікт героя з навколишнім середовищем поширюється на всі його життєві відносини, у тому числі й на любовні

Звідси можна зробити висновок, що проблематика комедії А. С. Грибоєдова не классицистическая, тому що ми не спостерігаємо боротьби між боргом і почуттям; навпаки, конфлікти існують паралельно, один доповнює іншої. Можна виділити ще одну неклассицистическую чортові в цьому добутку. Якщо із закону “трьох єдностей” єдність місця й часу дотримано, то єдність дії - немає. Дійсно, всі чотири дії відбуваються в Москві, у будинку Фамусова. Протягом однієї доби Чацкий відкриває обман, і, з’явившись на світанку, він на світанку їде. А от лінія сюжету не однолинейна.

У п’єсі дві зав’язки: одна - це холодний прийом Чацкого Софією, інша - зіткнення між Чацким і Фамусовым і фаму-совским суспільством; дві сюжетні лінії, дві кульмінації й одна загальна розв’язка. Така форма добутку показала новаторство А, С. Грибоєдова. Але в комедії зберігаються деякі інші риси класицизму. Так, головний герой Чацкий - дворянин, утворений, начитаний, дотепний парубок. Тут художник вірний традиції французьких классицистов - ставити в центрі героїв, царів, воєначальників або вельмож

Цікавий образ Лізи. В “Горі від розуму” вона занадто вільно тримається для служниці й схожа на героїню класичної комедії, жваву, спритну, що втручається в любовні інтриги своїх панів. До того ж комедія написана переважно низьким стилем і в цьому теж новаторство А. С. Грибоєдова. Досить цікаво виявилися риси романтизму в добутку, тому що проблематика “Горя від розуму” частково носить романтичний характер

У центрі не тільки дворянин, але й людина, що розчарувалася в чинності розуму, що шукає себе в сфері ірраціонального, у сфері почуттів, але Чацкий нещасний у любові, він фатально самотній. Звідси - соціальний конфлікт із представниками московського барства, трагедія розуму. Характерна для романтизму й тема скитаний по світлу: Чацкий, не встигши приїхати в Москву, зі світанком її залишає. У комедії А. С. Грибоєдова проявляються зачатки нового для того часу методу - критичного реалізму. Зокрема, дотримуються два із трьох його копіювання заборонене © 2005 правил

Це соціальність і эстетический матеріалізм. Грибоєдов вірний дійсності. Уміючи виділити в ній саме істотне, він так зобразив своїх героїв, що ми бачимо варті за ними соціальні закони, що визначають їхню психологію й поводження

В “Горі від розуму” створена велика галерея реалістичних художніх типів, тобто в комедії з’являються типові герої в типових обставинах. Імена персонажів великої комедії стали загальними. Вони дотепер служать позначенням таких явищ, як чванство (фамусовщина), підлість і підлабузництво (молчалинство), дешеве ліберальне марнослів’я (репетиловщина). Але виходить, що й Чацкий, герой по суті романтичний, має реалістичні риси

Він соціальний. Він не обумовлений середовищем, але протистоїть їй. Чацкий эмблематичен. Виникає контраст особистості й середовища, людина протистоїть суспільству

Але в кожному разі - це твердий зв’язок. Людина й суспільство в реалістичних добутках завжди нерозривно зв’язані. Також синкретичен і мова комедії А. С. Грибоєдова. Написана низьким стилем, за законами класицизму, вона вбрала в себе всю принадність живої великої російської мови. Ще А. С. Пушкін пророчив, що добра частина фраз комедії стануть крилатими

Таким чином, комедія Олександра Сергійовича Грибоєдова - це складний синтез трьох літературних методів, з’єднання, з одного боку, окремих їхніх рис, а з іншого боку - цілісна панорама російського життя початку XIX століття