Ричардсон Сэмюэл - твір по творчості С. Ричардсона | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Ричардсон Сэмюэл - твір по творчості С. Ричардсона

Юність матінки Тетяни Ларіній довелася на останнє десятиліття ХVIII століття; відгомони колишньої слави Ричардсона ще звучали в Європі, уважалося гарним тоном любити його романи, навіть якщо ви їх не читали. В «Памеле», «Клариссе», «Історії сера Чарлза Грандисона» особливо яскраво, переконливо втілилися ідеали й життєві цінності епохи Освіти з усіма її здійсненнями й слабостями, духовними зльотами й ілюзіями. Захоплено зустрінуті читачем ХVIII століття, романи ці з настанням нової романтичної пори перейшли в розряд старомодних і нудних: «И незрівнянний Грандисон, що нам наводить сон» (Пушкін). Література перестала претендувати на створення зразків людського поводження, і моральний пафос Ричардсона, його дидактизм почали дратувати нове покоління читачів, чиї смаки надовго визначили зневажливе відношення до творчості цього письменника. А тим часом настільки улюблена Пушкіним Тетяна, далека у своїй провінційній глухомані капризам літературної моди, продовжувала із захватом читати його романи й, уявляючи себе Клариссой, складала листи «для милого героя», вкладаючи в них «свій таємний жар, свої мрії…»

Драматична гострота колізій і емоційна напруженість дії, богатый внутрішній мир і щиросердечна тонкість героїнь - не будь їх, «повчальні й чинні» романи Ричардсона й у ХVIII ве-ке не викликали б такого щирого й гарячого співчуття. Недарма Ричардсон давно вже визнаний класиком англійської літератури, родоначальником англійського психологічного роману.

Сэмюэл Ричардсон зробив кар’єру, типову в ХVIII столітті для енергійної й працездатної людини третього стану. Син столяра, відданий в учні до лондонського типографа, він пройшов шлях до власника власної друкарні й глави гільдії типографів і дуже пишався тим, що самотужки досяг шановного положення в суспільстві. У той же час, почавши в 50 років складати романи, він гостро відчував, що нічні читання тайкома від хазяїна при купленій на зароблені гроші свічці не змогли замінити теперішнього утворення, а слабке знайомство із древніми мовами, грецькою й римською класикою (знання яких уважалося необхідним для будь-якої культурної людини) невигідно відрізняло його від інших романістів, у першу чергу від основного літературного опонента й суперника Генрі Филдинга.

Як і Даніель Дефо, Ричардсон походив із середовища пуритан-дисидентів, релігійних розкольників, що сповідали набагато більше радикальні протестантські ідеї, чим офіційне англіканство. Крім того, вони підозріло ставилися до творчої фантазії, думаючи, що художній вимисел недалекий від неправди, одного з найстрашніших для протестанта гріхів. Тут читали головним чином Біблію й релігійно-дидактичні твори, дозволялись також життєпису реальних людей, що служили повчальними прикладами богобоязливого або порочного поводження. Пам’ятаючи про цьому, Ричардсон видавав себе не за автора романів, а лише за видавця нібито справжніх листів (хоча це нікого вже не могло обдурити). Він був глибоко переконаний у тім, що література повинна повчати й піднімати читача, допомагати йому вибрати правильний зразок поводження. Ще на рубежі ХVII-ХVIII століть дисиденти продовжували жити відособленими релігійними громадами, відвідуючи свої молитовні збори й цураючись усіляких розваг. Але саме покоління Ричардсона стало свідком і учасником важливих змін. Бурхливий розвиток економіки спричинило швидкий ріст третього стану, підвищення соціального статусу багатьох його представників. У них з’явилися нові можливості поріднитися з аристократією, бажання інакше, чим раніше, проводити дозвілля. У цих умовах пуританські ідеали поступово втрачали свою цілісність і войовничу замкнутість, змінювалися під впливом просвітительських поглядів.

Пуританська особистість вступала у світську, орієнтовану на земні інтереси культурне життя, прагнула освоїти нове для себе духовне знання, у той же час намагаючись привнести в нього власні моральні ідеали. Цей процес і відбили добутку Ричардсона.

Процвітаючий типограф почав свою літературну діяльність із того, що видав збори листів-зразків, показавши читачеві із третього стану, якого словесного етикету варто дотримуватися, складаючи листа. Ситуація одного з листів захопила уяву автора й лягла в основу його першого роману «Памела, або Вознагражденная чеснота» (1740-1741). Ричардсон розповів реальну історію, що чув від знайомого: про те, як хазяїн спробував спокусити свою служницю, але, не домігшись успіху, женився на доброчесній дівиці. Ричардсону важливо було довести, що сюжет із близької й знайомої кожному його читачеві життя може бути нітрохи не менш захоплюючийі, чим надзвичайні героїчні й чарівні пригоди знатних дам і кавалерів у тих галантно-авантюрних романах, якими ще зачитувалися його сучасники. І це йому вдалося, але саме тому, що він не просто «правдиво» і докладно виклав справжню історію, а відкрив і висвітив у ній ідеальний моральний зміст і підніс її як достовірний у своїх побутових подробицях і психологічно точний зразок поводження героїні.

Вихована бедными, але доброчесними родителями й потрапила в служіння до поважної старої пані, Памела свідомо надходить так, як велить релігійний борг. Після смерті старої господарки героїня, що сподобалася її синові, з демократичним запалом відстоює своє право на чесноту: нехай вона всього лише служниця, її душа так само безсмертна, як і душу принцеси. Тим самим Памела бореться за волю своєї волі й цілісність своєї особистості. Але збереження моральної волі - це й необхідна умова її щастя в земному житті. Ричардсон затверджує, що релігійний борг і мирські устремління людини зовсім не суперечать, а, навпроти, доповнюють один одного. Це був дуже важливий момент - протестантська моральність і просвітительські пошуки щастя з’єдналися в романі. Сучасна безрелігійна свідомість навряд чи зможе зрозуміти захват жителів англійського сільця Слау, які збиралися на порозі кузні слухати читання «Памелы» і, дійшовши до її весілля, так зраділи, що відправилися дзвонити в церковні дзвони.

Чеснота може восторжествувати й знайти нагороду ще в цього, земний, життя, її долею не повинне бути одне лише страждання й сподівання на справедливість за труною. Моральна енергія людини здатна перетворити мир і принести йому щастя! Це було доведено в «Памеле» з такою побутовою й психологічною вірогідністю, що не викликало сумнівів.

Історія Памелы викладена в листах юної героїні батькам, де вона докладно, день за вдень повідомляє про усім, що з нею відбувається. Памела пише звичайно під враженням якої-небудь розмови або події, ще не знаючи, що чекає її далі. Ричардсон уважав знайдену їм манеру оповідання особливо підходящої для того, щоб розкрити внутрішній мир героїні: адже поки Памела обурюється, виправдує свої вчинки або тривожиться за майбутнє, читач має можливість заглянути в її душу й навіть часом побачити в ній те, чого сама вона ще не усвідомлює, наприклад, що любить хазяїна, хоча в запалі боротьби за свою чесноту й не бажає собі в цьому зізнатися.

Другий і по загальному визнанню найбільш удалий роман Ричардсона «Кларисса Гарлоу, або Історія молодої леді» (1747-1748) набагато бо-леї тверезо оцінює ту соціальну дійсність, де прагне най-ти собі нове місце пуританська особистість, а крім того, більш складно й драматично зображує конфлікт основних персонажів. На початку роману Кларисса - 16-літня красуня, ґречна й утворена, повсюдно превозносимая як втілена досконалість. Мир у розбагатілому й респектабельному буржуазному сімействі Гарлоу порушується, коли дід, в обхід батька й брата Клариссы, залишає їй значна спадщина. А сватовство блискучого аристократа Ловласа набудовує проти її й старшу сестру, який він зневажив. Сім’я відмовляє Ловласу від будинку й вимагає, щоб Кларисса передала батькові право розпоряджатися спадщиною й вийшла заміж за вискочку багатія Солмса. Кларисса без коливань погоджується на перше, але відмовляється виходити заміж: Солмс - людина незначний, без усяких моральних правил, і заприсягши йому в покорі перед вівтарем, вона ризикує погубити свою душу. Борг перед Богом і собою вступає в протиріччя з боргом зразкової дочки, і Кларисса виявляється в рідному домі на положенні бунтівниці й бранки. А змушене рішення покинути сім’ю й прийняти заступництво Ловласа позбавляє її всякої підтримки суспільства, у яке вона може повернуться, тільки ставши дружиною цієї людини.

Pages: 1 2

Збережи - » Ричардсон Сэмюэл - твір по творчості С. Ричардсона . З'явився готовий твір.

Ричардсон Сэмюэл - твір по творчості С. Ричардсона





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.