Переплетення фантастики й реальності, історії та сучасності з суспільними, просвітницькими ідеями вказувало на проміжне місце повісті між романтичним типом оповіді та соціальним романом, потребу якого Франко особливо відчував.

Про це свідчить зокрема зображення життя й побуту різних соціальних груп. Розгалужена наративна структура повісті будується за допомогою вставних розповідей і часових зсувів. Новим на той час, на думку самого Франка, було змалювання «живими сценками» явищ суспільного життя, таких як ворогування сімей, ставлення сільського священика до польського двору, опришківство ХVІІІ ст., розбійництво ХІХ ст., монастирське життя та побут поміщицької сім’ї, вияви вільнодумства серед євреїв тощо. Таким чином, романтична повість увібрала в себе елементи суспільної студії.

Таким чином, Франко завершував ту традицію розвитку української романтичної прози, яка привела до появи на національному грунті вальтерсскотівського історичного роману в прозі П. Куліша («Чорна рада») і готичного роману, започаткованого «Тарасом Бульбою» М. Гоголя. Повість Франка «Петрії і Довбушуки» вичерпувала форми готичного роману й засвідчувала перехід останнього до розряду масової літератури.

Pages: 1 2