У старших класах іде інтенсивний мовний розвиток учнів, і цьому сприяє мова шкільних підручників . Це мова науки, основними рисами якого є точність слова й логічність думки, послідовність її викладу, інформативна насиченість речень при невеликому обсязі тексту - “стисла повнота”, що досягається використанням таких засобів мови, і насамперед синтаксичних, які дозволяють коротко передавати базові змісти.

Складні синтаксичні конструкції із простими частинами, ускладненими означальними, дієприкметниковими, приєднувальними й іншими зворотами, часто зустрічаються в науковому стилі мовлення, що активно освоюють старшокласники, оскільки у своїй навчальній діяльності вони й відтворюють наукову інформацію, переказуючи зміст статей, і виражають “свої” думки (у творі, наприклад), наслідувати мови науки

На листі складні синтаксичні структури треба оформити без пунктуаційних помилок, однак підготовка, отримана в VIII - IX класах, для цього недостатня. Загальновідомо, що старшокласники із працею виділяють граматичні основи в складних синтаксичних конструкціях, особливо якщо вони виражені вторинними морфологічними засобами, погано відрізняють неузгоджене визначення від додатка, утрудняються у визначенні границь розповсюджених відособлених членів речення й, не знаючи багатьох пунктуаційних правил про відокремлення й невідокремлення, ставлять розділові знаки “по інтуїції”.

Для формування пунктуаційних умінь, що відповідають рівню наукового мовлення, необхідно розширити й усталити знання старшокласників по синтаксисі (про додатки, про пояснювальні й приєднувальні члени речення, про неузгоджені визначення, про умови відокремлення) і по пунктуації (про відокремлення погоджених і неузгоджених визначень при великому значеннєвому навантаженні й, навпаки, про невідокремлення обставин і визначень при відсутності умов відокремлення в реченні, про факультативне відокремлення доповнень і ін.).

На нашу думку, цю тему необхідно відпрацьовувати після вивчення теми “Пунктуація в реченнях з порівняльними зворотами”, оскільки відокремлення або невідокремлення деяких другорядних членів речення, як і порівняльних зворотів, залежить насамперед від семантичної причини - “бажання мовця (пишучого) актуалізувати (підсилювати) значеннєву значимість відокремлюється части, що, у загальній семантиці висловлення, а також пояснити, уточнити якусь частину висловлення” 3 ; значеннєве значення порівняльних зворотів також є однієї з головних причин їхнього відокремлення 4 . Крім того, лінгвістична суть деяких правил про відокремлення/невідокремленні визначень і додатків та ж, що й правил про порівняльні звороти (наприклад, про невідокремлення визначень, тісно зв’язаних за змістом із присудком; про відокремлення додатків, що включаються в речення сполучником “як”, і ін.). Все це дозволяє під новим кутом зору глянути на схожі синтаксичні явища, відпрацьовуючи пунктуаційні вміння в реченнях з різними осложнителями.

В VIII класі учні знайомляться з поняттям “відокремлення” і вивчають основні правила про виділення розділовими знаками визначень, додатків, обставин і доповнень. Відокремлення розглядається многоаспектно: відзначаються й значеннєві (додаткова сказуемость, властивим відособленим членам 6 ), і структурні (порядок слів, морфологічна виразність обумовленого слова й зворотів, що відокремлюються,), і інтонаційні ознаки. Однак при відпрацьовуванні інтонаційних умінь варто звернути увагу учнів на те, що в усному мовленні відособлені члени не завжди виділяються паузами

Про розбіжність інтонації й пунктуації говорили багато розроблювачів пунктуаційної теорії й методисти: С. П. Фролов, С. И. Абакумов, А. Ф. Ломизов, Г. П. Фирсов, Г. И. Млинців і ін. Приведемо слова М. В. Панова: “Російська пунктуація у своїй основі фонематична. Наприклад, існує таке правило: постпозитивні дієприкметникові звороти виділяються комами. При цьому паузи, що відокремлюють цей зворот, або інтонаційні переломи можуть отсутствовать: Вітер, що дув з півдня, вірш. Однак у сильній позиції, при наявності відносної тривалості синтагм, пауза виділяє цей зворот: Теплий вітер, що завзято дув з півдня, раптово стих. Диерема (розмежувальний сигнал. - Л. К.) у короткому реченні нейтралізована, але незалежно від цього вона позначається комі” 6 . Продемонструвавши це ще на 2 - 3 прикладах (Оголошення, написане від руки, прочитали все. Велосипеди, узяті напрокат, нам не придалися. Лист, знайдений у схованці, вона прочитав негайно), потренируем учнів у виявленні випадків розбіжності інтонації й пунктуації на прикладах речень із однорідними членами, до одному йз яких ставиться відокремлюється оборот, що; із сильно розповсюдженими відособленими членами, із препозицією додатків - тобто у випадках, коли або відсутність паузи, або дихальна пауза, або пауза “не на тім місці” провокують пунктуаційну помилку

Завдання 1

Прочитайте речення вголос, виявіть місце паузи при відокремлюються оборотах, що, і підкресліть його; зробіть висновок, чи збігаються позиції паузи й комі; позначте позиції зайвого знака (л/з). Поставте розділові знаки в реченнях II частини

Зразок:

щорозмежовує розповсюджені групи підмета й присудка, але кому тут ставити не можна - це зайвий знак).

I. 1. Хтось відкрив двері й, намагаючись не скрипіти черевиками, став пробиратися до книжкової шафи. 2. Схопивши вудку, Павка смикнув її й, обірвавши волосінь, що зачепилася, вискочив на дорогу (Н. Островський). 3. Драгоценнейшие з каменів - рубіни широко представлені в експозиції скарбів з Індії. 4. Але, обернувшись через мінуту, я вже її не бачу (И. Бунін). 5. З дерев, обкутаних легким туманом, і з папоротей сипалися великі бризи. 6. Процесія перетнула залиту сліпучим сонцем площа й минула блискаючими хрестами церква (Д. Стейнбек).

II. 1. Із цих схованих від очей садків доносився спів птахів замкнених у клітках і плескіт прохолодної води струившийся на розпечені плити (Д. Стейнбек), 2. Одна із красивейших рік Карелії Вуокса стрімко несе свої води між скелястих берегів. 3. Проселочним шляхом люблю скакати у возі / И поглядом повільним простромлюючи ночі тінь / Зустрічати по сторонах мріючи про нічліг / Тремтячі вогні сумних сіл (М. Ю. Лермонтов). 4. Ми вибралися на галявину поросшую осокою й місцями залиту водою. 5. Молоді тополеві листочки блищали на сонце й нагріті виливали горьковато- солодкий аромат. 6. У мерехтливій незайманій блакиті свіжого снігу нудився степ і чіткі синіли біля стана сліди плутавшего по первопутку зайця (М. Шолохов). 7. Юр’єв монастир занимавший особливе місце серед новгородських монастирів за давніх часів іменувався Лаврою й відіграючи важливу роль у політичному й духовному житті Новгорода було центром християнської культури й освіти. 8. Сильний північно-східний вітер мистраль часто викликає в кримських берегів осінні шторми перешкоджаючому лову риби. 9. Поцілувавши руку священика старий припав до дверного косяка й у перший раз за увесь час після звістки про смерть сина заплакав бурхливо содрогаясь (М. Шолохов). 10. Найвищу цінність цивілізованого суспільства право на працю сьогодні відстоюють тисячі безробітних країн, що вийшли на головні автомагістралі, Європейського сполучника

Для розуміння пунктуаційних правил про відокремлення/невідокремленні другорядних членів речення необхідно розширити й уточнити саме поняття відокремлення, розмежувавши у свідомості учнів його специфічні ознаки: умови (засобу й способи) відокремлення й причину відокремлення. (Про це, до речі, переконливо висловлювався М. Т. Баранів 7 .) В- перших, відзначимо, що загальними умовами відокремлення є інтонація, порядок слів (постпозиція або препозиція звороту, що відокремлюється, або слова стосовно головного слова), ступінь поширеності звороту, що відокремлюється, і характер слова, що пояснюється. Але жодне із цих умов не є обов’язковим для всіх випадків відокремлення, і разом з тим нерідко в одному випадку сполучаються кілька умов відокремлення. Крім загальних умов відокремлення, є й частки: для визначень і додатків, наприклад, морфологічна виразність і велике значеннєве значення звороту, що відокремлюється, віддаленість визначника від слова, що пояснюється, наявність додаткового обставинного значення. Названі умови - “це по суті граматичні й лексико-граматичні способи, засоби відокремлення, але не причина його. Причиною відокремлення є бажання мовця (пишучого) актуалізувати (підсилювати) значеннєву значимість” 8 слів, що відокремлюються, у реченні. Проілюструємо учнем причину відокремлення в реченнях, побудованих однаково, але з різними відособленими визначеннями:

Pages: 1 2