Психопатії - це група стійких уроджених або придбаних характерологичеських розладів при загальній схоронності інтелекту, що приводять до порушень міжособистісних відносин і адаптації до навколишнього.

Психічна дисгармоничность при психопатії залежить від надмірної виразності одних психічних властивостей і недорозвинення інших. Так, наприклад, підвищена емоційна збудливість при відсутності контролю за поводженням і реакціями, викликуваними афективними стимулами; тривожність, непевність і підозрілість при недостатності адекватної оцінки навколишнього й почуття реальності; егоцентризм, надмірні домагання на свою значимість при відсутності здатностей, можливостей і г. буд. Зазначені психічні властивості властиві деякою мірою нормальної в психічному відношенні особистості, але вони в ній представлені в збалансованому виді. Збалансованість психічних властивостей особистості створює стійку, гармонійну структуру особистості. Гармонійність і дисгармоничность особистості - поняття більше широкі, чим ті, які застосовуються для кваліфікації психічних станів. Гармонійність особистості як оптимальне сполучення її фізичних або психічних властивостей може більшою мірою відповідати одним вимогам і в меншої - іншим. Однак у психопатичних особистостей ці властивості представлені в сполученнях, що утрудняють соціальну адаптацію.

При визначенні психопатичних станів з безлічі психічних властивостей і їхніх сукупностей виділяються переважно ті, які приводять до порушення міжособистісних відносин і соціальної дезадаптации особистості.

КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ

Клінічні прояви психопатій характеризуються наступними особливостями. Особи, що страждають цими захворюваннями, відрізняються дисгармонійним ськладом особистості, виразність якої приводить до порушень соціальної адаптації. Психопатичні прояви тотальні, тобто проявляються у всіх сферах діяльності, і стабільні.

Можливість адаптації в житті при психопатіях залежить від двох передумов: виразності дисгармоничности особистості й зовнішніх факторів. Психопатична особистість може бути задовільно адаптована в сприятливі для неї умовах (стан компенсації) і дезадаптирована з яськравою виразністю властивих їй психопатичних проявів, у тому числі й невротичних, при несприятливих умовах (декомпенсація) .

Психопатії відрізняються від інших захворювань, у тому числі й від психічних. Психопатії тісно інтегровані з особливостями особистості, її установками, у той час як хвороби, включаючи й психічні, є чимсь далеким для особистості хворого. Динаміка психопатії має інші особливості в порівнянні з динамікою хвороб. При психопатії відсутні ремісії. У лікуванні психопатії провідне значення належить корекції особистості й перебудові відносини особистості до себе й навколишній. Оцінка поширеності психопатій представляє труднощі. Хворі психопатією попадають під спостереження лікарів при декомпенсації їхніх станів або у випадках порушення суспільних законів.

Збудлива психопатія

Ця форма психопатії відрізняється бурхливими афективними проявами подразнення, невдоволення й гніву в ситуаціях, які не відповідають інтересам хворого, або у випадках, коли йому може здаватися, що ущемляють його права й т. д. Поза обставинами, емоційно значимих для хворого, його афективні реакції можуть бути цілком адекватні. Поводження й дії протікають у вищезгаданих умовах без достатньої логічної оцінки, без обліку можливих їхніх наслідків. Часом вони можуть бути майже імпульсивними. Особи з такою формою психопатії легко вступають у конфлікти з навколишніми й нерідко роблять агресивні вчинки. У зв’язку із цим у них часто виникають напружені відносини в колективі. Все це часто буває причиною стресу, що викликає декомпенсацію станів у психопатичних особистостей. Адекватного усвідомлення неправильності своїх реакцій і поводження в них, як правило, не буває. Постійно є тенденція знаходити причини й обставини, що виправдують таке поводження.

Шизоидная психопатія

Особи із шизоидной психопатією відрізняються нетовариськістю, замкнутістю, украй важко вступають у контакт із навколишніми. У дитинстві вони люблять грати на самоті в тихі й спокійні ігри, найчастіше будинку, ніколи не діляться своїми переживаннями з родителями, з однолітками не можуть знайти загальної мови. Надалі в силу обставин заводять із навколишні дружні відносини, але контакт завжди формальний. Залежно від переваги рис надмірної чутливості або емоційної холодності виділяються експансивні й сенситивні шизоиди. Сенситивні шизоиди відрізняються підвищеної ранимостью, надмірно хворобливою уразливістю, разом з тим вони досить злопам’ятні, подовгу переживають виявлену у свою адресу брутальність або незначна образа.

Експансивні шизоиди, навпроти, відрізняються елементами емоційної “анестезії” стосовно навколишнім. Вони анітрошки не зважають на чужу думку, у всім покладаються на свої погляди, у відношенні з іншими людьми зарозумілі, холодні. У професійних взаєминах завжди відрізняються сухістю й офіційністю. І, звичайно, основною рисою є байдужність до навколишньої, що особливо яськраво може проявлятися відносно окремих осіб і близьких (батьки, родичі й т. д.) .

Психастенічна психопатія

Ядром психастенічної особистості є тривожність і непевність у собі. З дитинства в таких осіб відзначається сором’язливість, підвищена вразливість, постійний острах зробити що-небудь не так. У школі, виходячи до дошки відповідати, вони бояться, що не згадають виучений матеріал, у гостях не вирішуються зайвий раз що-небудь зробити, ськазати слово з побоювання, що обов’язково зроблять це не так, як треба. Будучи дорослими, вони постійно у всім сумніваються, не впевнені в собі, у своїх справах, у правильності свого поводження, нерішучі в спілкуванні з навколишніми. Взаємини з іншими людьми для них представляють часом більшу ськладність. Їм невластиві пориви, спонтанні спонукання. Перш ніж зробити який-небудь крок, вони болісно довго оцінюють його, сумніваються в його доцільності.

Афективні типи психопатій

Залежно від переваги в особистості того або іншого афекту виділяються два варіанти афективних психопатій: дистимичний і гипертимичний. Дистимичние особистості відрізняються трохи песимістичним поглядом на життя, завжди ськептично ставляться до проявів веселощів і радості навколишніми й самі радуються або веселяться винятково рідко. У той же час будь-яка невдача або нещастя діє на них значно сильніше, ніж на навколишнім.

Такі особи схильні до деякого самобичування й ськептицизму, як у відношенні себе, так і навколишніх.

Гипертимичние особистості завжди діяльні, активні, перебувають у гарному настрої, балакучі, на життя дивляться оптимістично. Вони завжди ініціатори в різних справах, активно займаються суспільною роботою, керують кружками, секціями. На роботі вони - “душу колективу” .

Психопатії нестійкі

Хворі з нестійкою психопатією відрізняються недорозвиненням вольових якостей, підвищеною сугестивністю, відсутністю серйозних життєвих установок. Вони живуть одним удень, ніколи не доводять почату справу до кінця. При постійній стимуляції й контролі за їхнім поводженням з боку їм вдається частково компенсуватися, якось пристосовуватися в житті. Будучи надані самим собі, вони ведуть дозвільний спосіб життя, легко утягуються в антисоціальні групи, зловживають спиртними напоями й т. д.

Представлені вище опису форм психопатії дані трохи схематично. У чистому виді окремі форми психопатії зустрічаються нечасто. Часто спостерігаються змішані, де на ряді із провідними ознаками, властивими певного виду психопатії, є й інші, типові для нього.

Акцентовані особистості Стану, названі німецьким психіатром К. Леонгардом акцентованими, також підрозділяються на окремі варіанти. Деякі з них нагадують відомі форми психопатій. Їхні провідні ознаки можуть нагадувати ськорочені прояви відповідних психопатій. Інші стани по своїх проявах відрізняються від відомих форм психопатії. Так, акцентовані особистості мають подібність зі страждаючою істеричною психопатією. Вони схильні до театральності, до самоствердження в очах навколишніх і т. д. Однак ці прояви в них не настільки ярки й загальна дисгармоничность особистості виражена значно менше. Інші варіанти акцентованих станів менше відповідають формам відомих психопатій, хоча серед них і виявляються ознаки дисгармоничеських властивостей особистості: ригідність, некерованість і ін. У рамках акцентованих станів часто зустрічаються змішані варіанти, що включають ознаки різних типів акцентування.

Акцентовані особистості не є патологічними, більш легко адаптуються в житті, чим психопатичні, і їхня адаптація більше стійка, однак і в них у несприятливих умовах можуть виникати стану декомпенсації, а також патологічний розвиток. При патологічному розвитку є кореляція між окремими типами акцентуації й самим характером розвитку.

ЛІКУВАННЯ Й ПРОФІЛАКТИКА

Pages: 1 2

Збережи - » Психопатії . З'явився готовий твір.