Уява, тобто створення нових образів, подань або ідей, що раніше не сприймалися людиною, має величезне значення в слідчій роботі. Нескінченна розмаїтість життєвих явищ, з якими доводиться мати справа слідчому, надає його фантазії універсальний характер, формує в нього створення будь-яких образів, що відбивають і повсякденні життєві ситуації, і різні форми людського поводження, і явища, що ставляться до многим спеціальних областей людської практики

Основною умовою розвитку уяви слідчого є нагромадження й узагальнення його досвіду й знань

Розслідування як пізнавальний процес, у першу чергу, опирається на уяву, що відтворить, тобто подання чого-небудь (раніше що не воспринимались людиною, на основі словесного опису й умовного зображення - креслення, схеми, карти). уява, Що Відтворить, пов’язане з перекодуванням інформації зі слів, умовних знаків або графічних зображень у наочні подання, живі образи дійсності

Більшу частину інформації слідчий черпає з усних і письмових заяв, повідомлень і описів, з актів, протоколів і інших документів. Цей матеріал відбивається у свідомості слідчого не тільки у формі понять і суджень, але й у формі образів, більш-менш адекватних опису. Відсутність же наочно-образних подань украй негативно позначається на розслідуванні

Значно полегшує роботу слідчої уяви введення наочної демонстрації, використання різного роду наочних опор: малюнків, фотознімків, креслень, графічних схем і інших зображень, а також зліпків, макетів, моделей

Тому дуже важливо мати в слідчих органах все необхідне для макетування, проекційну апаратуру, різні муляжі, наочні приладдя

Точність відбиття ще більше зростає, коли ми маємо можливість сприйняти хоча б частина справжньої ситуації шляхом ознайомлення з обстановкою місця що відбулося й окремими речовинними доказами. У таких випадках, отримані подання включаються в загальну систему образів і збагачує уяву

Дотепер мовлення, в основному, ішла про відтворення уяви слідчого, що є передумовою більше складної творчої уяви. Це останнє відтворить нові образи й подання без опори на їхній опис або умовну позначку, шляхом творчої переробки наявних знань і матеріалу колишніх сприйняттів

Звертаючись у минуле, уява слідчого на основі уривчастих відомостей, почерпнутих з різних джерел, створює цільне подання про розслідувану подію у всіх його істотних рисах. Відбиваючи явище теперішнього часу, уява слідчого народжує припущення про наявні сліди, залишки, відбитках і інших відображеннях розслідуваної події, за допомогою яких воно може бути встановлене й доведене. Нарешті, регулюючи й направляючи свої дії, плануючи розслідування, слідчий дивиться в майбутнє, передбачає результати своєї праці. Передбачати - значить уявитися

Психологічна сторона розумової діяльності слідчого - одна з найцікавіших і найменш досліджених проблем

Слідче мислення має свою специфіку. У ньому своєрідно реалізуються загальні закономірності. Мислення - не тільки логічний, але й психічний процес. Аналіз змісту самих розумових процесів стосується компетенції психологічної науки, і, зокрема, того її роздягнула, що йменується психологією мислення

Практичне мислення в процесі трудової діяльності йменують оперативним . Термін “оперативне” допускає різні тлумачення: оперативної можна назвати діяльність, що складається з ряду операцій або протікає особливо швидко, а якщо мати на увазі, що по-латинському “опера” означає працю, те оперативним можна назвати мислення, безпосередньо уплетене в трудовий процес. Всі ці відтінки застосовні до мислення слідчого

Розрізняючи наочно-діюче, образне й абстрактне мислення, у психології іноді неправомірно зв’язували практичний інтелект із наочно-діючим мисленням як з генетично більше ранньою й більше елементарною формою розумової роботи. При цьому передбачалося, що найбільш високі вимоги до розуму пред’являє теоретична діяльність, що зв’язувалася тільки з абстрактним мисленням, практичний же розум, навіть на найвищих його щаблях, розцінювався як менш кваліфікований. Нині вже безперечно доведено, що вищі прояви людського розуму однаковою мірою властиві й теоретично й практично.

Навряд чи можна говорити про перевагу в діяльності слідчого наочно-діючого, образного або абстрактного мислення. Всі ці види тут взаємозалежні й безупинно переходять друг у друга. У самому наочно-діючому мисленні існують різні рівні від найпростіших маніпуляцій до сложнейших розумових дій з конкретними образами й узагальненими поданнями, які властиві інтелектуальній роботі слідчого

Та й абстрактне мислення позначає два різновиди розумової роботи:

по-перше, оперирование готовими абстрактними категоріями;

по-друге, самостійне абстрагування, необхідне для переходу до дії з абстрактними поняттями

Другий різновид, тісно пов’язана з наочно-діючим і образним мисленням, значно сложней.

Слідчий, що має справу з конкретними предметами і явищами, відірватися від почуттєвих даних буває сутужніше, ніж оперувати готовими ідеями

Розрізняючи розум конкретний і розум абстрактний, звичайно вважають, що конкретний бачить деталі, проявляючи увагу до дріб’язків, від яких абстрактний розум відрізняється відволіканням від несуттєвого

Мистецтво розслідування - це в значній мірі вміння бачити й розуміти дріб’язку. Повна очевидність події - справа досить рідке, частіше слідчому дістаються сховані й непомітні сліди, за допомогою яких досягається опосередковане пізнання розслідуваної події. Однак, ведення цих окремих деталей нічого не дає без узагальнення й стрибкоподібного переходу до події в цілому, а це вимагає конкретної рівноваги й абстрактного в слідчому мисленні, що повинне й охопити картину в цілому, і бачити штрихи її утворюючі

Із цим зв’язана й така риса слідчого мислення, як рівнодення аналізу й синтезу. Майже в кожній роботі з тактики й методики говориться про аналітичну діяльність слідчого: аналізі вихідних даних, аналізі доказів тощо, але в рідких випадках про синтетичну роботу розуму. Це створює враження, що провідною розумовою операцією для слідчого є аналіз

Однак розуміння матеріалу, підготовлюване аналізом досягається в результаті синтезу. Версії, план розслідування, оцінка доказів - все це синтетичні утворення. Без синтезу залишаються лише частковості, механічний набір знань, не організованих у єдину систему

Слідче мислення вимагає гармонічного сполучення аналізу й синтезу

Мислення, що розкриває причини яких-небудь явищ, іноді називається причинно-наслідковим. Саме такий характер носить мислення слідчого. Можна сказати, що основним змістом його розумової роботи є виведення наслідків. Ця операція застосовується у двох планах

По-перше, установлення причин яких-небудь явищ за наявним даними, які розглядаються як наслідки або результати дії цих причин

По-друге, установлення наслідків за наявним даними, які розглядаються як причини, що приводять до певного результату

У першому випадку ми маємо справу з поясненням, у другому - спредвидением.

Відмітною рисою розумової роботи слідчого є те, що йому найчастіше доводиться діяти при крайній неповноті вихідних даних, як би в сутінках, при самому приблизному знанні того, що потрібно встановити й конкретно якими засобами це може бути досягнуто. Його розум постійно працює з ненадійною, недостатньою, імовірнісною інформацією. Слідчий повинен ураховувати ступінь її ймовірності й міру надійності, опираючись на досвід і знання, що відбивають “нелічену статистику” реального життя

У кожному випадку слідчому необхідно продумувати свої дії й дії своїх партнерів “на багато ходів уперед”, а оскільки наявні дані допускають різні варіанти й кожнім з них можливі різні відхилення, то доводиться враховувати величезну кількість можливостей, розраховуючи проміжні операції й дії. Уміння бачити перспективу справи аж до судового розгляду - одна з істотних особливостей слідчого мислення

Відзначені особливості слідчого мислення припускають наявність у слідчого наступних якостей розуму:

Pages: 1 2

Збережи - » Психологічна сторона розумової діяльності слідчого . З'явився готовий твір.