Хотілося б також відзначити, що спільне існування, а тим більше вплив релігії на карне право, не завжди відбиває розвиток правової держави. Деякі релігії не сприймають ті принципи, які закладені в правовій державі. Це позначається відповідно й на карному праві певних держав. Проблеми ці є не тільки внутрішньодержавними, але й міжнародними. Кожне з існуючих у світі держав, будь воно й невеликим, здатно заподіяти чимало шкоди світовому співтовариству. Тому, їсти необхідність вивчити досвід інших країн, а також подивитися вплив релігії на становлення карного права. Для приклада, можна глянути на те, як складалося карне право Судану, усередині якого відбувається постійна боротьба кримінально-правових і релігійних принципів, і який із цього результат

Для того, щоб проілюструвати суть проблем, описаних вище, і показати, що перш, ніж уводити шариатское карне право на практиці, його необхідно реформувати, розвити й уточнити. Саме собою зрозуміло, що проблеми, схожі з тими, які виникали в Судані, виникнуть скрізь, де в сучасних національних державах буде вводитися карне шариатское право або спільне існування якої-небудь релігії й карного права. -

Найбільш значною датою, пов’язаної із введенням у Судані шариатского карного права, був вересень 1983 р. До цього карне право Судану ґрунтувалося на британському звичаєвому праві, у тім виді, у якому воно було адаптовано в Індії й інших британських колоніях

Крім того, як і протягом всієї суданської історії, у багатьох частинах країни застосовувалося й продовжує застосовуватися місцеве звичаєве право

Я розташовую лише дуже незначною інформацією про карне судочинство до 19 століття, але можу сміло припустити, що історично сформована модель децентралізованої влади в Судані не могла не відбитися й у цій сфері.. Величезна територія й неприступність багатьох частин країни поряд зі сформованою системою організації населення по племінному й етнічному принципі завжди сприяли тому, що керування в Судані було децентралізовано й здійснювалося вождями племен і місцевих правителів. Об’єднання країни відбулося тільки після 1821 р., коли країна була завойована турками і єгиптянами. Інтерес (не такий вуж великий) турецько-єгипетських правителів до справ місцевих жителів не поширювався за межі більших міст, де діяли турецько-єгипетські кодекси, на той час уже випробували значний вплив європейського права. Гнітюча ж більшість суданців протягом усього турецько-єгипетського періоду жило по місцевому звичаєвому праву, у мусульманських частинах країни подвергшемуся впливу шаріату й певною мірою модернізованому їм

Хоча вже до початку 15 сторіччя більшість населення Судану прийняло іслам, шаріат не застосовувався там, як єдина юридична система, за винятком, можливо, лише період 1884-1894 років, тобто періоду махдистского держави

А до цього періоду шариатское карне право, якщо й застосовувалося, то чисто номінально й найчастіше з великим виправленням на місцеві звичаї. Наприклад, за вбивство й нанесення тяжких тілесних ушкоджень часто виплачувався дийя ( штраф), але умови й розмір виплати визначалися скоріше місцевими звичаями, чим шаріатом

Муххадад Ахмед ” червоний-махди”, (”ведений божественною волею”), почав в 1881 р. релігійно-політичну революцію, метою якої він проголосив скинення ” не-ісламського” турецько-єгипетського режиму. У результаті червоний-махди і його приймач червоний-халіфа (халіф) Абдуллахи ухвалили строго застосовувати шаріат, у тому числі й шариатское карне право, на всій підконтрольній имтерритории.

Оскільки червоно-махди думав, що ісламська юриспруденція, ( фикх) , спотворила й опоганила чисті вихідні принципи шаріату, махдистская влада заборонила всі посилання на історичні школи основоположників ісламського права при інтерпретації відповідних текстів Корана й Сунни. Замість цього, єдиним припустимим джерелом шаріату крім Корана й Сунни стали вважатися декрети самого Червоний-Махди. Хоча вважалося, що це був період строгого дотримання шаріату, насправді махдистское держава застосовувала свою власну версію шаріату

Крім того, протягом короткого періоду свого існування, ця держава переживала нескінченні внутрішні смути, повстання й громадянську війну, а також постійної зовнішньої війни. Тому в режиму просто не було часу й ресурсів, щоб розвити власні інститути й налагодити систему карного права. Таким чином, досвід махдистского правління не може бути надійною основою для створення сучасної системи карного права

Завоювання країни в 1898 р. силами Великобританії і Єгипту мало на меті знищення залишків махдистского держави. Після короткого періоду польових судів у країні були уведені принципи англійського “загального права” і засновані на них зводи законів, з відповідними змінами, внесеними в них з урахуванням досвіду Індії. У цей час колоніальні влади готовили місцевих суданських фахівців для того, щоб вони згодом зайняли місця офіцерів поліції й суддів

Хоча після першого років англо-єгипетського правління дія цих кодексів формально було поширено на всю територію Судану, на ділі вони так і не змогли витиснути традиційне право в сільських районах і в областях проживання кочових племен. Коли в 20-х роках нашого століття в країні була створена “тубільна адміністрація”, у певних рамках карна юрисдикція судів вождів племен і місцевих правителів була визнана офіційно. т

Не дивно, що після того як подібна система, що включає елементи традиційного права, була институционально оформлена, оголошення в січні 1956 р. політичної незалежності нічого в цій сфері не змінило. Незабаром після оголошення незалежності в країні розгорнулася дискусія з питань про майбутній конституційний і правовий лад, але аж до 1983 р. ніякі реальні кроки в напрямку зміни природи й змісту існуючої раніше правової системи не робилися

Проте, корінь того, що можна назвати юридичним державним переворотом 1983 р. варто шукати в політичному й іншому процесах, які почалися в країні з 1977 г.

Я не буду розглядати тут мотиви й механізм юридичного державного перевороту, здійсненого в Судані в 1983 р., що ставив своєю метою зробити шаріат єдиною правовою системою Судану. Нас більше цікавлять наслідку цієї принципової зміни політичного курсу для карного права Судану. Відповідно до нової політики тотальної исламизации кілька основних кодексів, такі, як Кримінальний кодекс, Кримінально-процесуальний кодекс і Закон про правила дорожнього руху були переглянуті й заново уведені в 1983 р. для того, щоб нова версія була заснована на шариатских принципах..

Перший у країні Закон про порядок дачі показань свідків був уведений у цей же час для того, щоб зміцнити шариатские правила, що вводяться в країні замість загальних принципів британського звичаєвого права стосовно до порядку дачі показань

Звичайно, деякі недоробки того, що прийнято називати вересневими (1983) законами, можна списати на ту поспішність, з якої вони приймалися під тиском колишнього президента Джафара Нимейри в ще що не сформувалася новій політичній системі; однак, інші недоліки цих законів відбивають головні проблеми застосування карного права шаріату в сучасних умовах. У пропонованому нижче короткому критичному огляді деяких законів 1983 р. я буду робити упор саме на ці сутнісні недоліки, тому що аналогічні проблеми, зважаючи на все, будуть виникати завжди, коли історичне шариатское карне право буде вводитися в сучасних національних державах. Кримінально-процесуальний кодекс 1983 р., у якому коротенько згадувалося про шариатских покарання за вбивство й нанесення тяжких тілесних ушкоджень, про право Верховного судді видавати циркуляри, що визначають, яка з ісламських правових шкіл буде визнана для судів еталонної, а також визначався розмір дийя (штраф або відшкодування), що повинна виплачуватися за вбивство або нанесення тяжких тілесних ушкоджень. У всім іншому УПК з’явився простим відтворенням колишнього “світського” Кримінально-процесуального кодексу. У новому кодексі ніяк не розглядаються ті процедурні питання, які виникають у зв’язку із застосуванням шариатского карного права в нових умовах. Наприклад, у кодексі ніяк не регламентуються відносини між приватними особами, що мають право вимагати компенсацію, і державною владою у випадку вбивства або нанесення тяжких тілесних ушкоджень ( худуд і джинайят) .

Pages: 1 2 3 4