Головне філософське питання роману Достоєвського “Злочин і покарання” - границі добра й зла. Усі права захищені й охороняються законом &copy 2001-2005 олсоч. ру Письменник прагне визначити ці поняття й показати їхню взаємодію в суспільстві й в окремій людині. У протесті Раскольникова важко провести чітку грань між добром і злом. Розкольників незвичайно добрий і людинолюбний: він гаряче любить сестру й матір; жалує Мар-Меладовых і допомагає їм, віддає останні гроші на похорони Мармеладова; не залишається байдужим до долі п’яної дівчинки на бульварі. Сон Раскольникова про забиту на смерть коні підкреслює гуманізм героя, його протест проти зла й насильства. У той же час він проявляє крайній егоїзм, індивідуалізм, жорстокість И Нещадність

Розкольників створює антилюдську теорію “двох розрядів людей”, що заздалегідь визначає, кому жити, а кому вмерти. Йому належить виправдання “ідеї крові по совісті”, коли будь-якої людини можна вбити заради вищих цілей і принципів. Розкольників, що любить людей, що страждають за їхній біль, робить злочинницьке вбивство баби-процентщицы і її сестри, лагідної Лизаветы. Зробивши вбивство, він намагається затвердити абсолютну моральну волю людини, що, по суті, означає вседозволеність

Це приводить до того, що границі зла перестають існувати. Але всі злочини Розкольників робить заради добра. Виникає парадоксальна ідея: у підставу зла покладене добро. Добро й зло борються в душі Раскольникова. Зло, доведене до межі, зближає його зі Свидригайловым, добро, доведене до самопожертви, ріднить його із Сонею Мармеладовой.

У романі Розкольників і Соня г це протистояння добра й зла. Соня проповідує добро, засноване на християнській смиренності, християнській любові до ближнього й до всім страждаючим. Але навіть у вчинках Соні саме життя стирає границю між добром і злом. Вона робить крок, повний християнської любові й добра стосовно ближнього, - продає себе, щоб не дати вмерти з голоду хворій мачусі і її дітям. А собі, своєї совісті, вона заподіює непоправне зло. І знову в підставу зла закладене добро. Взаємопроникнення добра й зла можна побачити й у кошмарі Свидригайлова перед самогубством

Цей герой робить у романі ланцюг злісних злочинів: зґвалтування, убивства, розтління малолітніх. Правда, факт здійснення цих злочинів автором не підтверджується: в основному це плітки Лужина. Зате зовсім точно відомо, що Свид-Ригайлов улаштував дітей Катерины Іванівни, допоміг Соні Мар-Меладовой.

Достоєвський показує, як у душі цього героя відбувається складна боротьба між добром і злом. Достоєвський намагається провести в романі границю між добром і злом. Але людський мир занадто складний і несправедливий, у ньому стираються границі між цими поняттями. Тому Достоєвський бачить порятунок і істину у вірі. Христос для нього - вищий критерій моральності, носій щирого добра на землі

И це єдине, у чому письменник не сумнівається