Але ляльки навіть у ці роки

Тетяна в руки не брала;

Про звістки міста, про моди

Бесіди з нею не вела.

И були дитячі витівки

Їй далекі…

Поет точно передає характер дівчини в наступних рядках:

Дика, сумна, мовчазна,

Як лань лісова, боязка,

Вона в сім’ї своєї рідний

Здавалася дівчинкою чужої.

Захопившись любовними романами, Тетяна склала собі образ ідеального чоловіка й лише чекала людини, схожого на придуманого нею казкового принца.

Давно її воображенье,

Згоряючи млістю й тугою,

Жадало їжі фатальний,

Давно серцеве томленье

Тіснило їй младую груди;

Душу чекала… кого-небудь…

И в цей час будинок Ларіних відвідує нова людина. Людина розумна, вихована й витончений; людина, що належить до вищого суспільства; людина, настільки схожий на Її Героя! Тетяна закохується й, згоряючи від переживань, пише Онєгіну.

Прочитавши лист уперше, я була уражена силоміць виражених у ньому почуттів. Слова вбрали в себе страждання героїні, вони живуть і немов тремтять від напруги. Весь лист читається на одному подиху, і в уяві виникає образ мучимой соромом і ураженою своєю сміливістю Тетяни, до цього такий соромливої й мовчазної. Дівчина розуміє, що вона хвора Онєгіним, і лист не вилікує її, а лише полегшить страждання.

Мені здається, що, визнаючись у любові, Тетяна не усвідомлювала повністю, чим вона ризикує, якщо про її вчинок стане відомо навколишнім: по тимі часам зізнатися в любові чоловікові вважалося нечуваною зухвалістю. Але, може бути, її просто не турбувало думку суспільства, що складає з низьких і порожніх людей?

Тетяна живе в прекрасному світі Ричардсона й Руссо й, ділячи навколишніх на поган і гарних, бачить лише дві розгадки характеру Євгенія.

Хто ти, мій чи ангел хоронитель,

Або підступний спокусник:

Мої сомненья дозволь.

Наївна й недосвідчена, вона повністю довіряє себе Онєгіну.

Але так і бути! Долю мою

Відтепер я тобі вручаю,

Перед тобою сльози ллю,

Твого захисту благаю…

Тетяна не вірить, що Онєгін здатний висміяти її почуття:

Але мені порукою ваша честь,

И сміло їй себе довіряю…

Її Герой може бути або Грандисоном, або Ловеласом. Але навіть якщо Онєгін негативний персонаж, Тетяна готова пожертвувати життям, як героїні любовних романів.

“Загину, - Таня говорить, -

Але загибель від нього люб’язна”.

Юна мрійниця так вірила своїм книгам, що навіть не думала про багатогранність людського характеру, про темну й світлу сторони особистості. Євгеній був для неї загадкою й тому був ще більш притягальний. Онєгін відмовив їй; Онєгін фліртував з Ольгою; Онєгін убив друга! Але Тетяна любить і не може впоратися зі своїми почуттями. Так метелик летить на вогонь свічі: знаючи, що його чекає, але не маючи сил зупинитися

Збережи - » Про що я думаю й що почуваю, читаючи лист Тетяни (5) - Твір по добутку А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін” . З'явився готовий твір.