Про корінну матеріально-енергетичну відмінність живих і відсталих тіл біосфер | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Про корінну матеріально-енергетичну відмінність живих і відсталих тіл біосфер

Історія науки знає чимало великих імен, з якими зв’язані фундаментальні відкриття в області природних і суспільних наук, однак у переважній більшості випадків це - учені, що працювали в одному напрямку розвитку наших знань. Значно рідше з’являлися мислителі, які охоплювали своїм мудрим поглядом всю сукупність знань своєї епохи й на сторіччя визначали характер наукового світогляду. Такими були Аристотель, вплив ідей якого закінчилося тільки в епоху відродження, Абу Алі Ибн Сина, відомий на середньовічному Заході під ім’ям Авиценни. В епоху відродження до цієї когорти мислителів вірніше всього віднести Леонардо да Вінчі. В XVIII в. у Росії виділилася могутня фігура М. В. Ломоносова, що вніс великий вклад у розвиток астрономії, фізики, хімії, геології, мінералогії, був творцем нової російської мови, поетом, майстром мозаїки й своїх праць визначив світогляд багатьох поколінь.

У ХХ в. такий же за значенням завбільшки області природничих наук став Володимир Іванович Вернадський. На його приналежність до своєї сфери можуть претендувати й натуралісти всіляких напрямків, і прихильники точного знання, що перевіряється експериментально, і історики науки й людської думки, і науковеди, і, звичайно, філософи-гуманісти, соціологи. Він, безсумнівно, належав до тих деяким в історії не тільки свого народу, але й людства, кому було під силу охопити могутнім розумом цілісність всієї картини миру й стати провидцем.

Праці В. И. Вернадського не тільки внесли величезний вклад у розвиток багатьох розділів природознавства, але й принципово змінили науковий світогляд ХХ століття, визначили положення людини і його наукової думки в еволюції біосфери, дозволили по-новому глянути на навколишню нас природу як середовище перебування людини, поставили багато актуальних проблем і намітили шляхи їхнього рішення в майбутньому.

Одне з найбільших досягнень природознавства ХХ в. - навчання Вернадського про біосферу, область життя, що поєднує в єдиній взаємодії живі організми (жива речовина) і відстала речовина. Першим почав розробляти цю тему вчитель Вернадського В. В. Докучаєв. Він же звернув увагу на єдність матеріальної й духовної культури людей з навколишнім природним середовищем. Але якщо Докучаєва хвилювали в першу чергу практичні аспекти цієї проблеми, те Вернадський постарався створити теоретично струнку концепцію переходу біосфери в ноосферу в результаті розумних перетворень людиною - на основі науки - середовища життя.

У даній роботі розглядаються уведені В. И. Вернадським поняття живої й відсталої речовини, що становлять біосферу, живих, відсталих і біокосн природних тел. Розглядається підхід В. И. Вернадського до проблеми виникнення життя. Аналізується концепція переходу біосфери в ноосферу в сучасний період.

Жива й відстала речовина

Фундаментом наукового світогляду В. И. Вернадського служить поняття живої речовини. У роботі “Кілька слів про ноосферу” він пише: “Коштуючи на емпіричному ґрунті, я залишив осторонь, скільки міг, усякі філософські шукання й намагався опиратися тільки на точно встановлені наукові й емпіричні факти й узагальнення, зрідка допускаючи робітники наукові гіпотези. У зв’язку з усім цим у явища життя я ввів замість поняття “життя” поняття “живої речовини” , зараз, мені здається, що міцно затвердилося в науці.  “Жива речовина” є сукупність живих організмів.  0<… > Поняття “життя” завжди виходить за межі поняття “жива речовина” в області філософії, фольклору, релігії, художньої творчості. Це все відпало в живій речовині.” [1, с. 508].

Відповідно до подань Вернадського, живі організми без пропусків заповнюють всю поверхню планети. Розмноженням, харчуванням і подихом вони створюють певний тиск на середовище, міняють плин всіх хімічних реакцій, беруть участь у круговороті всіх хімічних елементів. Вони виконують у біосфері строго певні біогеохімічні функції для підтримки життя на Землі.

Більш докладно В. И. Вернадський визначає поняття живої речовини в роботі “Про корінну матеріально-енергетичну відмінність живих і відсталих природних тіл біосфери” . Він відзначає два різних підходи до вивчення явищ життя - біогеохімічний підхід, коли живого речовина розглядається як математично виражена сукупність середніх живих організмів, і підхід інших біологічних наук, де вивчається головним чином окремі усереднені живі організми. Крім того, уводяться поняття однорідної живої речовини (родове, видове й т. п.) і неоднорідної живої речовини (ліс, степ, біоценоз взагалі) , що є сумішшю однорідних живих речовин.

Поряд з живою речовиною В. И. Вернадський уводить поняття відсталої речовини: “Матеріально-енергетична речовина, що будує біосферу, різко неоднорідно. Ми в ньому із цього погляду повинні розрізняти головну масу речовини її, що не входить у живу речовину; речовина, що я буду називати відсталим, не живим.” [2, с. 430]. Таким чином, відстала речовина - гірські породи, рідкі й газоподібні тіла, у сукупності з живою речовиною утворять біосферу. Між живою й відсталою речовиною існує безупинно, що йде зв’язок, під час подиху, харчування, розмноження живої речовини: міграція атомів з відсталих тіл біосфери в живі й назад.

Крім понять живої й відсталої речовини В. И. Вернадський висуває поняття про живих природні (природних) тілах (наприклад, рослина, жук, і т. п.) , відсталих тілах (наприклад, гірська порода, кварц і т. п.) і біокосних тілах (наприклад, ґрунт, озерна вода й т. п.) . Якщо поняття живого й відсталого тіл природи В. И. Вернадський відносить до побутових, історично зрозумілим на основі “здорового глузду, то поняття біокосного тіла, як він уважає, має потребу у визначенні. “Біокосні природні тіла характерні для біосфери. Це закономірні структури, що складаються з відсталих і живих тіл одночасно (наприклад, ґрунту) , причому всі їхні хімічний^-хімічні-фізико-хімічні властивості вимагають - іноді надзвичайно більших - виправлень, якщо при їхньому дослідженні не врахований прояв живої речовини, що перебуває в них.” [2, с. 435].

Поняття біосфери. Початок і вічність життя.

У своїй роботі “Нариси геохімії” Вернадський пише: “Жива речовина більш-менш безупинно поширена на земній поверхні, воно утворить на ній тонкий, але суцільний покрив, у якому концентрована вільна хімічна енергія, вироблена їм з енергії Сонця. Цей шар є земна оболонка, що знаменитий австрійський геолог Е. Зюсс майже 60 років тому назвав біосферою, що представляє одну із самих характерних рис організованості нашої планети. Тільки в ній зосереджена та особлива форма знаходження хімічних елементів, що ми назвали живою речовиною.” [3, с. 115]. У книзі “Хімічна будова біосфери Землі і її оточення” він пише із цього приводу: “Біосфера і її наближений синонім Лик Землі - обоє поняття, уведені Е. Зюссом, але зараз докорінно змінені ходом подальшого дослідження, яскраво визначають основні риси поверхні нашої планети: близькість до Космосу, що не повторюється на нашій Землі, і існування винятково на ній живої речовини. “Лик Землі” картина Землі, якщо дивитися на неї із просторів Космосу.” [4, с. 156].

Найпоширенішим і разом з тим найбільш однобоким є подання про біосферу тільки як про сучасну живу плівку (умовно оболонці) планети, тобто про досить автономну сукупність всіх організмів (тварин, рослин, бактерій) , що населяють поверхню Землі і її гідросферу й проникаючих тією чи іншою мірою в приповерхні зони атмосфери й літосфери. Така біосфера складним образом співвідноситься із трьома іншими геосферами Землі, що тільки підсилює ілюзію її автономності. Біосфера в дусі геологічного світорозуміння Вернадського має незмірно більшу глибину й характеризується більшою кількістю фундаментальних параметрів.

Б. С. Соколов пише: “Найбільша заслуга Вернадського в тім, що він, використовуючи, по суті, досить образну метафору, вклав у поняття “біосфера” зовсім новий зміст. Його вчення про біосферу безсумнівно, одне з найбільших узагальнень природознавства ХХ в. Ні Ж. Б. Ламарк, ні Е. Зюсс, ні Й. Вальтер - ніхто з натуралістів XIX в., що міркували про “сферу життя” , навіть у віддаленій мері не міг передбачати фундаментального значення розвиненого пізніше поняття біосфери для життя сучасного людства. Воно невимірно ширше таких розпливчастих, хоча й модних поняттях, як “навколишнє середовище” , “географічна оболонка” і т. п.” [5, с. 7].

Визначаючи біосферу, Вернадський пише: “Е. Зюсс (1831 - 1914) і геологи того часу могли дивитися й на прояв життя й на Лик Землі, як на незалежні друг від друга явища. Зараз для нас ясно, що Лик Землі не є результатом “випадкових явищ” , а відповідає певній різко обмеженій геологічній земній оболонці-біосфері - однієї з багатьох інших, що мають певну структуру, характерну для земних планет.” [4, с. 156].

Pages: 1 2 3 4

Збережи - » Про корінну матеріально-енергетичну відмінність живих і відсталих тіл біосфер . З'явився готовий твір.

Про корінну матеріально-енергетичну відмінність живих і відсталих тіл біосфер





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.