«Принижені й ображені в романі Ф. М. Достоєвського «Злочин і покарання» | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

«Принижені й ображені в романі Ф. М. Достоєвського «Злочин і покарання»

Кожний художній твір коштовний насамперед своєю актуальністю, тим, як воно відповідає на найважливіші питання сучасності. Роман Достоєвського «Злочин і покарання» - один з найбільших добутків світової літератури, книга великої скорботи. Пошуки виходу з миру розрахунку й наживи в царство доброї правди - основна ідея роману. У страшних картинах убогості, наруги над людиною, самітності, нестерпної духоти життя з’являється перед нами Петербург, місто-гігант, що вражає фантастичністю своїх контрастів, де людини на кожному кроці підстерігають соціальні й матеріальні «тупики», що породжують моральні конфлікти й трагедії. Приниженим і ображеним немає виходу з них. Безвихідність - лейтмотив роману. Сцена знайомства Раскольникова з Мармеладовым у трактирі задає тон всьому оповіданню. « чиРозумієте ви, вельмишановний пане, що виходить, коли нікуди більше йти…» - так відбувається знайомство з маленькою людиною, смішним у своїй урочисто-вітіюватій і «канцелярській» манері говорити, і відразу ж роман піднімається на висоту трагічної думи про долю людства. Для героїв Достоєвського взагалі характерний монолог як засіб вираження своїх думок, почуттів. Исповедальный монолог Мармеладова офарблює всю ситуацію в драматичні тони. «Нікуди йти» і Катерине Іванівні, що погубило нестерпне для її честолюбної натури протиріччя між минулим, забезпеченим і багатої, життям і жалюгідної, злидарської теперішньої. Соня Мармеладова змушена торгувати собою, щоб прокормити хвору мачуху і її малолітніх дітей. Ідея самопожертви, відмови від себе, втілена в образі Соні, піднімає її до символу всього страждання людського. Страждання зливалося для Достоєвського з любов’ю. Соня - уособлення любові до людей, саме тому вона зберегла моральну чистоту в тім бруді, у якій кинула її життя. Тим же змістом наповнений образ Дунечки, сестри Раскольникова: вона погоджується на ту ж жертву, що й Соня, в ім’я любого брата дає згоду вийти заміж за Лужина. Лужин - класичний тип буржуазного ділка, мерзотника, підло оклеветавшего беззахисну Соню, самозакоханого тирана, що принижує людей, кар’єриста, скнари. І всім цим Дуня готова зневажити. Безнадійність, тупик штовхають людей на моральні злочини проти самих себе. Буржуазне суспільство ставить їх перед вибором таких шляхів, які по-різному, але обов’язково ведуть до нелюдськості. «Сонечка Мармеладова, вічна Сонечка, поки мир коштує!» Яка туга, біль за людство чуються в цьому гіркому роздумі Раскольникова! Він терзається свідомістю повної безвихідності, не знаходячи в собі сили визнати це життя, примиритися з нею, як це зробив Мармеладов. Низкою проходять перед Раскольниковым картини приниження й образи людини (епізод на бульварі, сцена самогубства жінки, що кинулася з мосту, загибель Мармеладова). Для Достоєвського характерна лаконічність в описі найтрагічніших подій. Він відразу переходить до аналізу почуттів і думок героїв, їхні відносини до що відбувається. Широкою, написаною могутньою суворою кистю художника картина дійсності показує той реальний ґрунт, що народжує думки про злочин у розумі Раскольникова, людини, жагуче й нещадно осудливий цей мир з його волаючою соціальною несправедливістю, стражданнями й приниженням. Саме буржуазне суспільство, буржуазна свідомість породжує ідеї, подібні до ідеї Раскольникова: убити, тому що «владики», ті, кого в цьому суспільстві поважають; багатії, удачники, щасливці - не зупиняються ні перед чим в ім’я успіху. По суті, у цій теорії укладена ідея буржуазної надлюдини, що не визнає ніяких моральних обмежень, якому все дозволено. Другий варіант пояснення мотивів злочину Раскольникова - убивство однієї незначної тварини в ім’я життя тисяч гідних існування людей - являє собою характерну форму буржуазно-анархічного протесту. Дивовижний «експеримент» Раскольникова - убивство лихварки - повинен дати йому відповідь на питання: хто він сам? Чи належить він до розряду людей «звичайних» або «незвичайних»? Чи може він «переступити принцип»? Вчиняючи злочин, Розкольників хотів убити принцип гуманізму, убити людяність, але не виніс борошн роз’єднаності з людьми, жаху, порожнечі й моральної самітності, що означає смерть людської душі. Напруженість психологічного конфлікту збільшується суб’єктивним трактуванням часу: воно може зупинитися (як, наприклад, у сцені вбивства баби) або летіти із пропасною швидкістю, і тоді у свідомості героя миготять, як у калейдоскопі, особи, предмети, події. Ще однією особливістю є відсутність послідовності, логічності в перед

Збережи - » «Принижені й ображені в романі Ф. М. Достоєвського «Злочин і покарання» . З'явився готовий твір.

«Принижені й ображені в романі Ф. М. Достоєвського «Злочин і покарання»





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.