Відповідно до Конституції РФ, прийнятої в 1993 році, державна влада в Російській Федерації здійснюється на основі поділу на законодавчу, виконавчу й судову. Органи всіх галузей влади самостійні. При цьому поділ влади не тільки не виключає, але, навпроти, передбачає координацію зусиль різних галузей влади і їхня взаємодія у встановлених межах і формах

Основна роль по забезпеченню взаємодії влади покладена Конституцією на Президента, що відповідно до Конституції забезпечує погоджене функціонування й взаємодія органів державної влади. Щоб наповнити цю модель реальним соціальним змістом і юридично й фактично гарантувати суспільство від авторитаризму

Необхідні для цього правові умови в діючій Конституції є. Як би не були широкі повноваження Президента, вони однаково обмежуються. Ці повноваження сполучаються з повноваженнями інших федеральних органів державної влади. Президентство є відносно молодим інститутом у російській конституційно-політичній практику

Раніше Президент визначався як глава виконавчої влади й вища посадова особа в країні. Тепер, відповідно до Конституції, він «є главою держави». Називаючись главою держави, Президент може бути номінальною фігурою, а провідна роль у керуванні державою належить уряду. Відповідно до Конституції Президент є гарантом Конституції РФ, прав і воль людини й громадянина. У встановленому Конституцією порядку він вживає заходів по охороні суверенітету РФ, її незалежності й державній цілісності, забезпечує погоджене функціонування й взаємодія органів державної влади. Президент відповідно до Конституції РФ і федеральними законами визначає основні напрямки внутрішньої й зовнішньої політики держави

Виділимо характерні риси Президента в Росії:

Відповідно до Конституції, державна влада в РФ здійснюється на основі поділу на законодавчу, виконавчу й судову. Державну владу в РФ здійснюють Президент РФ, Федеральні Збори, Уряд РФ, суди РФ. Законодавчу здійснює парламент, виконавчу владу РФ - Уряд РФ, судова влада, природно, належить судам. Президент у Росії по конституційній моделі не входить у систему поділу влади, а коштує над всіма галузями влади

Президент обирається народом, отже, його повноваження производни від народу, що довіряє Президентові вищі державні функції. Президент обирається всіма громадянами Росії, що володіють активним виборчим правом, на загальних виборах. У силу цього він одержує мандат довіри від усього населення Росії

У Президента є право на свою законотворчість, тобто на прийняття актів, які під час відсутності законів на рівні з ними регулюють суспільні відносини й діють доти, поки не з’являться відповідні закони. По ряду питань закони взагалі не приймаються, і регулювання здійснюється або самостійно Президентом, або з його доручення Урядом РФ. Відповідно до Конституції Президент РФ видає укази й розпорядження, які обов’язкові для виконання на всій території Росії. Ні Рада Федерацій, ні Державна Дума не вправі їх скасувати. Але ці укази й розпорядження не можуть суперечити Конституції й федеральним законам

Президент тримає в поле свого зору внутрішню й зовнішню політику держави. Відповідно до Конституції він здійснює керівництво зовнішньою політикою, веде переговори й підписує міжнародні договори, ратифікаційні грамоти. Однак ці договори не набувають чинності без їхньої ратифікації парламентом шляхом прийняття законів обома палатами

Президент повністю формує Уряд РФ, направляє його діяльність і в будь-який момент вправі відправити у відставку, хоча для призначення Голови Уряду Президентові необхідна згода Державної. Дума може також виразити недовіру Уряду, у зв’язку із чим Президент ставиться перед дилемою - оголосити про відставку Уряду або не погодитися з рішенням Державної Думи. Якщо ж палата протягом трьох місяців повторно виразить недовіру Уряду, Президент зобов’язаний або відставити Уряд, або розпустити Державну Думу. При цьому не можна не відзначити, що ряд членів Уряду, що займають ключові пости, працює під безпосереднім керівництвом, Президент установлює також всю систему федеральних органів виконавчої влади

У країні існує вертикаль виконавчої влади, що включає зверху долілиць або навпаки всі структури, аж до глави сільського муніципального утворення, незважаючи на проголошене Конституцією РФ відділення органів місцевого самоврядування від органів державної влади

Відповідно до Конституції Президент є Верховним Головнокомандуючим Збройними Силами. Винятково Президентові належить право затверджувати військову доктрину Російської Федерації, призначати й звільняти вище командування Збройних Сил Російської Федерації. Однак він зобов’язаний при одноособовому введенні воєнного стану негайно сповістити про це Раді Федерацій і Державній Думі. Йому не належить право оголошення війни й висновки миру. Це виняткова компетенція Ради Федерацій. До того ж парламент наділений правом - затверджувати федеральний бюджет, за допомогою якого законодавча влада може впливати на питання субсидування армії й флоту

Конституція надала Президентові право вводити на території Росії й в окремих її місцевостях надзвичайний стан. Однак та ж стаття ставить за обов’язок Президентові негайно сповістити про це Раді Федерацій і Державній Думі. Саме законодавчої влади належить право санкціонувати або скасувати це рішення Президента

Акти Президента РФ

Президент РФ видає два види актів: укази й розпорядження. Розходження між ними встановити досить складно. Здавалося б, треба виходити з того, що указ - акт більше широкої дії, що має нормативний характер, а розпорядження - документ більше частки, конкретного призначення. Але це не так. Нерідко нормативними є й укази, і розпорядження. Причому іноді для регулювання подібних питань використовуються те укази, то розпорядження ( наприклад, створення підрозділів Адміністрації Президента й твердження положень про їх ). Правда, останнім часом спостерігається все-таки тенденція до використання для нормативного регулювання суспільних відносин форми указів. Крім того, для певних питань ненормативного характеру стійкою формою є не розпорядження, а указ ( наприклад, відносно нагородження, надання громадянства РФ, виходу із громадянства, помилування й ін. ). Тому границя між актами Президента часом умовна

Але, мабуть в одній ситуації форма указу вживається досить часто. Зв’язано це з регулюванням найбільш важливих суспільних відносин, особливо якщо вони не врегульовані законом; указ Президента в цьому випадку як би заміняє законодавче регулювання

Проблема співвідношення указу й закону заслуговує того, щоб на ній зупинитися докладніше. Увівши пост Президента, Конституція РСФСР передбачила, що Президент видає свої акти на основі й на виконання не тільки Конституції й законів РФ, але й рішень З’їзду й Верховної Ради. Однак при конституційній реформі 21 квітня 1992 р. залишилося лише положення про те, що укази ( але не розпорядження ) не можуть суперечити Конституції й законам РФ. Те ж записано й у діючій Конституції, але ставиться до обох видів актів: укази й розпорядження Президента не повинні суперечити Конституції РФ і федеральним законам ( ст. 90, ч. 3 ).

Тут відбита інша концепція призначення актів Президента, а саме: у тому випадку якщо якесь питання вже врегульоване законом, Президент зобов’язаний з ним рахуватися. Однак якщо питання в законі не врегульований, Президент вправі його врегулювати своїм актом

Причому на практиці можуть виникати такі ситуації: а) питання юридично не врегульоване, і неясно, яким актом це повинне бути зроблене - законом, указом Президента, постановою Уряду й т.д.; б) питання ще не врегульоване, але зрозуміло, що він є предметом закону. На думку Президента РФ, він вправі видавати свій нормативний акт не тільки в першій ситуації, але й у другий - для заповнення правового пробілу на той період, поки закон ще не прийнятий, а суспільні відносини настійно вимагають регулювання

Pages: 1 2