Повість Ю. Бондарева «Батальйони просять вогню» | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Повість Ю. Бондарева «Батальйони просять вогню»

Юрія Бондарева часто називають письменником военно-го покоління, письменником-фронтовиком: у серпні далеві-кого 1942 року він, восемнадцатилетпий хлопчисько, пішов добровольцем на фронт. Від Волги й до границі Чехії, через Україну й Польщу пролягла його довга військова дорога офіцера-артилериста, дорога важких Боїв і радісних пооед, дорога знаходжень і втрат, дорога длиною в життя. І тому тема війни стала головної в його творчості. Юрій Бондарев відомий як автор чудових повістей і романів про Велику Вітчизняну війну; досить згадати такі його добутки, як « Ба-Тальоны просять вогню», «Останні залпи», «Гарячий сніг».

Ця тема стала однієї з головних і в більше пізніх його добутках - романах «Беріг», «Вибір». Мож-Але сказати, що війна пройшла через серце письменника й назавжди залишилася в ньому. Багато сучасних авторів писали, пишуть і ще будуть писати про Велику Вітчизняну війну. Ця тема невичерпна, адже кожний пише пр своєї, тільки них побаченій війні. Пам’ять про війну живе в серцях лю-дей, у тому числі в серцях письменників: прозаїків, по-этов, драматургів… Згадаємо добутки Констан-Тину Симонова, Олександра Твардовского, Бориса Ва-сильева, Василя Быкова, Віталія Закруткіна, Анатолія Ананьева, Олександра Бека й багатьох, багатьох інших

У кожного з них своє подання про війну, своя правий-так війни. Але твору Юрія Бондарева не поплутаєш із жодним іншим добутком. Бондарев зумів сказати про війну й про подвиг народу своє слово, не схоже на вже сказане до його

Його повісті й романи - це про-винищення не тільки й не стільки про подвиг народу, скільки добутку про подвиг Людини, Солдата, грудьми защитившего країну. Війна показана їм через сприйняття простого учасника боїв: рядового, сержанта, лейтенанта… Це погляд з передовий, з око-па, і це робить описані події особливо достовер-ными.

Серед багатьох яскравих, прекрасних творів Юрія Бондарева велике враження робить по-звістку «Батальйони просять вогню». Це одне із самих пер-вых добутків письменника, присвячених темі війни, у ньому війна показана гранично правдиво, у ньому відбита вся гірка правда війни: ми бачимо війну та-який, який бачить її загострений зір письменника, і бачимо не з віддаленого від поля бою спостережного пункту, а безпосередньо з передовий, з вогневий по-зиции, із траншеї. Читач разом з героями участву-ет у бої, витирає із закопченого пороховим гаром особи піт, оглядає свою пробиту кулями шинель, згадує ввечері божевільну атаку, що горять не-мецкие танки, що загинули товаришів… Назва повести дуже простої - це звичайна фра-за один з героїв добутку. Але у виборі її на-звання укладений глибокий зміст: за цим буденним висловленням ховається авторська позиція - поки-зывать не парадну сторону війни, а її внутрішню сутність: щоденний, all so ch. ru 2001 2005 повсякденний подвиг росіян солдат

Сюжет повести зовні гранично простий: двом бата-льонам дивізії, який командує полковник Ивер-Зев, має бути прорвати оборону південніше міста Днеп-Рова, зайняти села Ново-Михайловка й Белохатка й, утримуючи їх, створити в німців враження, що глав-ный удар дивізії буде нанесений у цьому напрямку, тоді як у дійсності основні її сили були націлені північніше Днепрова. Підтримувати батальо-ны майора Бульбанюка й капітана Максимова вогнем повинен артполк дивізії, але в ході боїв обстановка сло-жилася так, що всю артилерію полку довелося пері-кинути на північний плацдарм, де постійні контра-таки німців загрожували зірвати всю задуману опера-цию, і батальйони на південному плацдармі залишилися без вогневої підтримки. Вони билися до останнього патро-на, билися геройски, але були оточені й майже пол-ностью загинули в нерівному бої. Здавалося б, у цьому сюжеті немає нічого особливо за-нимательного: це один зі звичайних епізодів великої війни, яких були тисячі й тисячі за довгих чотири роки…

Але саме в цьому виборі полягає головна особливість творчості письменника: він у звичайному вміє побачити велике, у повсякденному - героїчне. Бон-Дарев ніколи не прикрашає, не героизирует виття-ну, воно показує її саме такий, який вона й була насправді. Він реаліст у зображенні війни, і реа-лизм письменника чимсь нагадує реалізм Лева Товсто-Го в його зображенні Бородінської битви. Так само, як і герої Толстого, головні герої повести Юрія Бондарева - це «маленькі великі люди». Травень-Ор Бульбанюк, капітан Єрмаков, старший лейтенант Орлів, лейтенант Кондратьев, сержант Кравчук, рядо-виття Скляр ніколи не вимовляють гучних слів, никог-так не приймають героїчних поз і не прагнуть із на скрижалі Історії

Вони просто роблять свою справу - захищають Батьківщину. Вони просто каждодневно ви-полняют свою роботу - важких, брудних, криваву робіт)’ солдата. І при цьому не зауважують, що це і є теперішній подвиг, тому що герой не тільки той, хто безстрашно кидається в атаку й красиво гине, але й той, хто щодня, щогодини наближає перемогу. Цю істину, геніально прост і вічну, переконливо до^-показував Лев Толстої на сторінках роману «Війна й мир». Героїв повести Бондарева, як мені здається, дуже багато чого ріднить із героями Товстого

Насамперед, це «схована теплота патріотизму». І капітан Борис Ер-Маків, головний герой повести, і всі інші герої роману ніколи не замислюються над питанням, що та-яке патріотизм. Для них Батьківщина - це поняття як би саме собою що розуміє, вони вбрали почуття любові до Батьківщини разом з молоком матері. І коли це стало необхідно, вони пішли неї захищати, не задумыва-ясь. Вірність боргу, присязі також поєднує цих та-ких різних зовні, але так схожих внутрішньо людей. Коли батальйон Бульбанюка потрапив в оточення й був буквально роздавлений гусеницями німецьких танків, никнув-те з бійців не помышлял про особистий порятунок або сда-че в полон

Усі розуміли: від них, від їхньої мужності й стійкості тепер залежить доля всієї операції. І бійці батальйону до кінця виконали свій борг, заплативши са-мым дорогим, що є в людини, - життям. Але при цій внутрішній схожості в любові до Батьківщини герої Бондарева зовсім різні люди. У кожного з них є своє минуле, кожний володіє тільки йому властивими рисами характеру, індивідуальними осо-бенностями, навіть мовлення героїв багато в чому відмінна. Ми бачимо неквапливого, розважливого, по-крестьянс-ки ґрунтовного Бульбанюка, лихого й безшабашно-го Жорку Витьковского, романтичного й наївного лий-тенанта Ерошина, вольового й рішучого капита-на Єрмакова, чарівну Шурочку, боягузливого Ци-гичко.

Ці герої стають нам близькими й понят-ными. Герої Бондарева проходять через цілий ряд испыта-ний, у тому числі й через головне випробування - испыта-ние боєм. И саме в бої, на грані життя й смерті, розкривається щира сутність кожного людини

Всі герої проходять через це випробування із честю. Але від-носіння до загибелі батальйонів різне в капітана Ерма-Кова й полковника Иверзева. Саме між ними віз-никает головний конфлікт повести

Можна сказати, що в добутку показані дві правди - правда Ермако-Ва й правда Иверзева. Борис Єрмаков обвинувачує комдива в загибелі батальо-новий, і його обвинувачення звучать справедливо: действитель-але, батальйони, залишені без підтримки полкової артилерії, були приречені на загибель. Єрмаков счита-ет Иверзева тупим солдафоном, готовим безглуздий-але посилати людей на вірну смерть заради виконання наказу, готовим жертвувати сотнями життів заради сво-їй кар’єри. Так, полковник Иверзев робить спочатку на нас не саме сприятливе враження. Він здається з-лишне твердим стосовно підпорядкованих, навіть жорстоким, черствим душевно.

Але ми знаємо, що заста-вило його прийняти таке, рішення - перекинути всю артилерію на північний плацдарм, і тому в нас скла-дывается більше складне відношення до цього героя. Ми розуміємо, що при всій суб’єктивній чесності Ерма-Ков об’єктивно виявляється прав не у всім. Ми бачимо, як мучається внутрішньо Иверзев, розуміючи сувору не-обходимость своїх наказів, але в той же час осозна-вая, що цими наказами він прирікає батальйони Буль-Банюка й Максимова на загибель. Иверзев знає, що він не може не виконати наказ командуючого армією - взяти Днепров будь-що-будь. І тому, ког-так атакуючий батальйон заліг під кинджальним вогнем німецького кулемета, він сам піднімає його в атаку, ду-травня в цю мінуту не про смертельну небезпеку, а про необ-ходимости взяти цей рубіж оборони

Важливе місце в повісті займає тема любові. Лю-Бовь і війна - два поняття, здавалося б, несовмести-мые. Але життя виявляється складніше простих понять. Поки людина живе, він може й повинен любити

Лю-Бовь у повісті є символом життя, і тому вона сильніше смерті. Любов Шурочки й Бориса Єрмакова висвітлює романтичним світлом сувору військову дей-ствительность. Складні взаємини лейтенанта Кондратьева, Шурочки і Єрмакова дозволяють нам промінь-ше зрозуміти цих героїв

Pages: 1 2

Збережи - » Повість Ю. Бондарева «Батальйони просять вогню» . З'явився готовий твір.

Повість Ю. Бондарева «Батальйони просять вогню»





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.