Взяти хоча б “ Панянку-Селянку”. В основі добутку - взаємини двох молодих людей: Лізи Муромцевой і Олексія Берестова. Для того щоб якось познайомитися з молодим Берестовим, слава про розум і красу якого розійшлася по всій окрузі, Ліза, дочка Григорія Івановича Муромцева, найпершого недруга старшого Берестова, нарядилася селянською дівчиною й відправилася рано поутру в ліс нібито за грибами. Насправді була добре відома звичка недавно, що з’явився в тих краях звабника, дівочих серць їздити ранком на полювання. Увійшовши в ліс, Ліза, що затіяла цей жарт, несказанно хвилювалася, “серце її сильно билося, саме не знаючи чому…” Як дівчина й припускала, Олексій Берестів незабаром з’явився. Тут, у лісі, між молодими людьми зав’язалася розмова, що послужив початком їхньої великої любові.

Олексію все подобалося в селянській дівчині, він “був у замилуванні, цілий день думав він про нової своєї знакомке; уночі образ смаглявої красуні й у сні переслідував його уяву”. Ліза теж була скорена красою, чарівністю й шляхетністю парубка. Вони почали зустрічатися, і згодом “думка про нерозривні узи досить часто миготіла в їхньому розумі, але ніколи вони про тім один з одним не говорили”. Ліза “відала, яка ненависть існувала між їхніми батьками, і не сміла сподіватися не взаємне примирення”, а Олексій, “як ні прив’язаний був до милої Килини, усе пам’ятав відстань, що існує між ним і бідної крестьянкою”. Незважаючи на те, що щастя було так близько, воно, у той же час, було й дуже далеко. І провиною всьому - умовності, забобони героїв.

Розпач Олексія досяг межі після того, як батько його став наполягати на одруженні. Тим більше, що дівчина, що сватав батько, зовсім йому не сподобалася, хоч і була одного з ним стану. Перед парубком устала проблема вибору - або погодитися з вимогами батька й жити в багатстві, або женитися на селянці без батьківського благословення й добувати засобу на життя своєю працею. Довго думати Олексію не довелася: шляхетність і сила любові до селянської дівчини були так сильні, що рішення відразу прийшла - женитися на Килині, “і чим більше думав він про сем рішучому вчинку, тим більше знаходив у ньому розсудливості”. Не барячись ні мінути, Олексій написав Килині лист, у якому пропонував їй свою руку й серце. Поклавши лист у дупло, як вони й домовилися, молодий Берестів “ліг спати досить задоволений собою”. Незабаром пішла й розв’язка - Олексій довідається, що Килина насправді не Килина, а Ліза. Його кохана не селянка, а така ж, як і він, дворянка.

Головний герой повести Олексій Берестів став вище забобонів або - сказати точніше - готів був стати, готовий був переступити через умовності, які йому нав’язував його дворянський статут і які ніяк не мирилися з його внутрішнім миром, його мораллю й свідомістю. Заперечення цих забобонів, викриття їх, добрий погляд на життя й людину - у цьому, мені здається, укладена основна ідея повести “ Панянка-Селянка”.