До складу “Сказання” входили переказу про хрещення Ольги в Царьграде, про смерть двох мучеників-варягів, про випробування вір Володимиром і його хрещенням. Ці перекази носили антивизантнйский характер. Так, у сказанні про хрещення Ольги, підкреслювалася перевага російської княгині над грецьким імператором. Ольга відкинула домагання імператора на свою руку, спритно “переклюкав” (перехитривши) його. Сказання затверджувало, що російська княгиня не бачила особою честі в пропонованому їй шлюбі. У своїх відносинах із грецьким імператором Ольга проявляє чисто російську кмітливість, розум і спритність. Вона зберігає почуття власного достоїнства, відстоюючи честь рідної землі. Переказ про випробування вір Володимиром підкреслює, що християнство було прийнято Руссю в результаті вільного вибору, а не отримано як милостивий дарунок від греків. У Київ, відповідно до цього переказу, є посланці різних вір: магометанської, іудейської й християнської. Кожний з послів розхвалює достоїнства своєї релігії. Однак Володимир дотепно відкидає й мусульманську, і іудейську віри, оскільки вони не відповідають національним традиціям Російської землі.Однак Володимир дотепно відкидає й мусульманську, і іудейську віри, оскільки вони не відповідають національним традиціям Російської землі. Зупинивши свій вибір на християнстві, Володимир, перш ніж прийняти цю релігію, відправляє своїх посланців випробувати, яка ж віра краще. Послані навіч переконуються в красі, пишності й пишноті церковного християнського богослужіння, вони доводять князеві переваги православної віри перед іншими религиями, і Володимир остаточно зупиняє свій вибір на християнстві. Д. С. Лихачов припускає, що “Сказання про первісне поширення християнства на Русі” були записані книгарями київської митрополії при Софійськім соборі. Однак Константинополь не був згодний із призначенням на митрополичью кафедру російського Іларіона (в 1055 р. на його місці бачимо грека Єфрема), і “Сказання”, що носили антивізантійський характер, не одержали тут подальшого розвитку. Центром російської освіти, опозиционно настроєним проти митрополита-грека, із середини ХI в. стає Києво-Печерський монастир. Тут в 70-х роках ХI в. відбувається оформлення російського літопису. Укладач літопису - Никін Великий

Він використовував “Сказання про поширення християнства”, доповнив їх поруч усних історичних переказів, оповіданнями очевидців, зокрема воєводи Вишати, історичними відомостями про події сучасності й недавніх днів. Очевидно, під впливом великодніх хронологічних таблиць - пасхалій, що складалися в монастирі, Никін додав своєму оповіданню формулу погодних записів - по “літам”. У створений близько 1073 г.

“Перший Києво-Печерський звід” він включив велику кількість сказань про перших російських князів, їхніх походах на Царьград. Їм же, очевидно, була використана й Корсунская легенда про похід Володимира Святославича в 933 р. на грецьке місто Корсунь (Херсонес Таврический), після узяття якого, Володимир зажадав собі в дружин сестру грецьких імператорів Ганну. Завдяки цьому, звід 1073 р. придбав різко виражену, антивізантійську спрямованість.придбав різко виражену, антивізантійську спрямованість. Никін додав літописи величезну політичну гостроту, історичну широту й небувалий патріотичний пафос, що й зробило цей добуток видатним пам’ятником давньоруської культури. Звід засуджував князівські усобици, підкреслюючи провідну роль народу в захисті Російської землі від зовнішніх ворогів

Таким чином, “Перший Києво-Печерський звід” з’явився виразником ідей і настроїв середніх і навіть нижчих шарів феодального суспільства. Відтепер публицистичность, принциповість, широта історичного підходу, патріотичний пафос стають відмітними рисами російського літопису. Після смерті Никона робота над літописом тривала в Києво-Печерськім монастирі. Тут велися погодні записи про поточні події, які потім були оброблені й об’єднані невідомим автором в “Другий Києво-Печерський звід” 1095 р. “Другий Києво-Печерський звід” продовжував пропаганду ідей єдності Російської землі, почату Никоном. У цьому зводі також різко засуджуються князівські крамоли, а князі призиваються до єдності для спільної боротьби зі степовими кочівниками-половцями. Укладач зводу ставить чіткі публіцистичні завдання: виховувати патріотизм, прикладом колишніх князів - виправити нинішніх

Pages: 1 2