Том догадується, що зниклий скарб, мабуть, прихований у печері, - верб самій справі, вони з Геком знаходять схованку, вхід у який позначений хрестом, виведеним кіптявою свічі. Гек, однак, пропонує піти: дух Індіанця Джо напевно бродить десь біля грошей. Але тямущий Том міркує, що дух лиходія не стане бродити біля хреста. Зрештою вони виявляються в затишної пещерке, де знаходять порожнє барило з-під пороху, дві рушниці в чохлах і ще різну відвологлу мізерію - містечко, дивно пристосоване для майбутніх розбійницьких оргій (хоча в точності й невідомо, що це таке). Скарб виявляється там же - потьмянілі золоті монети, більше дванадцяти тисяч доларів! Це при тім, що на долар зі чвертю можна було безбідно жити целую тиждень!

Вдобавок вдячна вдова Дуглас бере Гека на виховання, і отут був би повний «хэппи энд», якби Геку виявилося по плечу тягар цивілізації - ця мерзенна чистота й задушлива благопристойність. Слуги вдови вмивають його, чистять стесняющую руху, не проникного повітря одяг, щоночі укладають на огидно чисті простирадла, йому доводиться їсти за допомогою ножа й качани, користуватися серветками, учитися по книжці, відвідувати церква, виражатися так чемно, що й говорити полювання пропадає: якби Гек не бігав на горище вилаятися гарненько, здається, воно просто віддав би Богові душу. Тім ледве переконує Гека потерпіти, покуда він організує розбійницьку зграю - адже розбійники завжди бувають знатними людьми, усе більше графами так герцогами, і присутність у зграї обшарпанця сильно підірве її престиж

Подальша біографія хлопчика, завершує автор, перетворилася б у біографію чоловіка й, додамо ми, напевно, втратила б чи не головну принадність дитячої гри: простоту характерів і «поправність» усього на світі, У світі «Тома Сойера» всі нанесені образи безвісти зникають, мертві забуваються, а лиходії позбавлені тих ускладнюючих рис, які неминуче домішують до нашої ненависті жаль

А. М. Мелихов

Pages: 1 2