Тема “доказу” є однієї із самих широкому й складних у карному процесі. На основі доказів будується доведення в кримінальній справі, правила якого регулюється карно-процесуальними нормами. Ці правила настільки істотно торкають права й воль людини й громадянина, що їхні принципові основи регулюють норми Конституції Російської Федерації. Стаття 49 Конституції встановлює, що доведення винності в злочині повинне вироблятися в порядку, передбаченому Федеральним законом. Обвинувачуваний не зобов’язаний доводити свою невинність. Непереборні сумніви у винності особи тлумачаться на користь обвинувачуваного. У відповідності зі ст. 50 Конституції при здійсненні правосуддя не допускається використання доказів, отриманих з порушенням Федерального закону. На підставі ст. 51 Конституції ніхто не зобов’язаний свідчити проти себе самого, свого чоловіка й близьких родичів

Норми про докази й доведення нерозривно зв’язані з усіма нормами карно-процесуального права, що визначають завдання судочинства і його принципи, повноваження державних органів, права, обов’язку й гарантії прав учасників процесу, порядок виробництва слідчих і судових дій, вимоги, яким повинні відповідати рішення, прийняті в карному процесі. У науці про доведення в карному процесі використовуються досягнення різних наук, у тому числі логіки, психології, криміналістики, судової медицини, психіатрії й ін. Важливу роль у розвитку теорії доказів грає вивчення слідчої й судової практики

Для розкриття злочину, викриття винного, його справедливого покарання, а також для того, щоб не допустити залучення до кримінальної відповідальності невинних, при виробництві по кожній кримінальній справі необхідно правильно з’ясувати всі істотні для дозволу справи обставини. Завдання карного процесу можуть бути виконані тільки тоді, коли органи попереднього розслідування й суд установлять істину по кримінальній справі. Значення доказів полягає в тім, що їхня процесуальна форма забезпечує необхідний рівень істинності відомостей, що втримуються в них. Тільки за допомогою цих явищ (доказів) можливо як попереднє, так і судове встановлення провини особи в здійсненні злочину. Шляхом дослідження таких у карному процесі встановлюється істина

Питання встановлення істини розробляє теорія доказів, що є частиною науки карного процесу й вивчає процес доведення при виробництві дізнання, попереднього наслідку й у суді. Проблемам теорії доказів присвячені багато досліджень учених. Злочин як суспільно небезпечне діяння відбивається в навколишньому світі, залишаючи сліди, як на матеріальних предметах, так і у свідомості людей. Використовуючи ці сліди, органи попереднього розслідування й суд з’ясовують обставини здійснення злочину. При цьому пізнання здійснюється у встановлених законом формах

Відбиття злочину на матеріальних об’єктах і у свідомості людей, використовувані для з’ясування обставин злочини при виробництві по кримінальній справі в порядку, певному законом, стають доказами. Сам процес пізнання істотних для справи обставин, що відбуває у встановлених законом формах, здобуває характер доведення. У процесі доведення уповноважені на те державні органи й посадові особи при участі інших суб’єктів процесу збирають, перевіряють і оцінюють доказу для того, щоб правильно з’ясувати обставини здійснення злочину

Наукова класифікація доказів має велике навчальне й особливо практичне значення. Вона проводиться по декількох підставах і являє собою розгалужену систему. Класифікація сприяє систематизації накопичених знань, необхідною умовою встановлення істини

Розподіл доказів на види полегшує їхнє збирання й оцінку, дозволяє враховувати їхні особливості, але не встановлює переваги одних видів перед іншими

Правильна класифікація доказів можлива лише тоді, коли чітко визначене поняття доказу, виявлені всі його сторони, розмежовані види джерел доказів

У даній роботі я спробую усунути двозначність мови науки відносно поняття доказу. Класифікація доказів мною буде розглянута по найбільш істотних ознаках, розповсюдженим у науковій літературі й имеющая значенні в практичній діяльності

ПОНЯТТЯ ДОКАЗІВ І ЇХНЄ ПРИЗНАЧЕННЯ ПРИ ВИРОБНИЦТВІ ПО КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

Поняття доказів визначене в ст. 74 УПК: Доказами по кримінальній справі є будь-які відомості, на основі яких суд, прокурор, слідчий, дознаватель у порядку, певному теперішнім Кодексом установлює наявність або відсутність обставин, що підлягають доведенню при виробництві по кримінальній справі, а також інших обставин, що мають значення для кримінальної справи

Факти, з якими закон зв’язує доказу, утворять дві відносно самостійні групи:

o обставини, які становлять у своїй сукупності предмет доведення по кримінальній справі;

o факти, що не входять у предмет доведення (проміжні, допоміжні, побічні).

Предмет доведення в карному судочинстві - це юридично значимі фактичні обставини, які передбачені в карно-процесуальному законі й підлягають доведенню для прийняття рішень у справі в цілому або по окремих правових питаннях

У ст. 73 УПК перераховані ті фактичні обставини, які при дозволі будь-якої справи мають правове значення. Це обставини, що характеризують подію злочину (час, місце, спосіб і інші обставини здійснення злочину); винність особи в здійсненні злочину, форма його провини й мотиви; обставини обтяжуюче або зм’якшуюче покарання (ст. 60-63 УК), а також інші обставини, що характеризують особистість обвинувачуваного; характер і розмір збитку, заподіяного злочином; обставини, що сприяли здійсненню злочину (ст. 73 УПК).

Таким чином, доказу це:

а) будь-які відомості, під якими необхідно розуміти відомості об минулій події мала, що місце в, злочину;

б)будь-які відомості, на підставі яких установлюються наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винної особи, що совершили це діяння, і інші обставини, що мають значення для правильного дозволу справи;

в)будь-які відомості, які встановлюються тільки показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинувачуваного, висновком експерта, речовинними доказами, протоколами слідчих і судових дій і інших документів;

г)будь-які відомості, зібрані у встановленому законом порядку. Ст. 75 УПК визначає способи збирання доказів, а відповідні норми - порядок виробництва різних слідчих дій;

д) будь-які відомості, перевірені й оцінені по внутрішньому переконанню

Доказами можуть бути будь-які відомості, усе, що служить установленню істини, якщо дотримані законні правила доведення

Закон визначає доказу як, будь-які відомості, маючи на увазі, що тільки відомості про конкретні факти об’єктивної дійсності можуть бути доказами по кримінальній справі. Твердження, припущення, здогади, загальні заяви, що злочин зробила та або інша людина, без приведення конкретних фактичних даних, не можуть служити доказами. Доказами є будь-які відомості, що збираються органами розслідування, судом у навколишній їхній дійсності. Ці дані існують незалежно від свідомості осіб, що здійснюють доведення, акумулюючись у пам’яті інших людей (обвинувачуваний, підозрюваний, свідок) або фіксуючись у тій або іншій формі у вигляді слідів злочину на предметах, у документах. У процесі доведення по кримінальній справі ці відомості стають надбанням слідчого, суддів і використовуються в інтересах установлення істини

Деякі вчені (М.С. Строгович, П.С. елькинд, В.Д. Арсеньєв, И.М. Гуткин) під доказами, “фактичними даними”, про які говориться в ст. 69 УПК, розуміють не інформацію, відомості про ті або інші обставини, а самі факти об’єктивної реальності, які встановлюються при доведенні по кримінальній справі, а іноді й те й інше

Мені здається, це не відповідає змісту закону й природі доведення. Самі факти, що представляють інтерес для органів розслідування й судна, не можуть бути пізнані інакше, як шляхом доведення, за допомогою доказів. Докази - це не самі факти, що підлягають установленню в справі, а відомості про ці факти, інформація про їх, їх відображення

Pages: 1 2

Збережи - » Поняття доказів при виробництві по кримінальних справах . З'явився готовий твір.