Марина Цветаева - одна з талантливейших поетів першої половини XX в. Доля поетеси зложилася трагічно, але вона була настільки яскравою особистістю й талановитим художником, що всі життєві перипетії знайшли відбиття в її лірику. Любов до поезії прокинулася у Цветаевой рано. Ще будучи зовсім юної, вона тайкома від родини випустила свій перший поетичний збірник “Вечірній альбом”. Відкликання на цю книгу були досить прихильними, що вселило в юну поетесу впевненість у своїх силах. Зокрема, Максиміліан Волошин так охарактеризував збірник: “Це дуже юна й недосвідчена книга. Багато віршів, якщо їх розкрити випадково, посередині книги, можуть викликати посмішку

Її потрібно читати підряд, як щоденник, і тоді кожний рядок буде зрозуміла й доречна”. Дійсно, поезія Цветаевой - це своєрідний щоденник, де знайшли відбиття всі значні події її непростого життя: Красною кистю Горобина запалилася. Падали листи. Я народилася. Зустріч із майбутнім чоловіком Сергієм Эфроном перевернула все життя Марини. Вони не просто любили, вони боготворили один одного. От які рядки Цветаева присвятила своїй коханій людині: Є такі голоси, Що змовкаєш, їм не вторячи, Що передбачаєш чудеса. Є величезні очі Кольору моря… Коли почалася громадянська війна, Сергій воював на стороні білих

Ця обставина поставила Марину практично в безвихідне положення, адже її в будь-який момент могли заарештувати більшовики, незважаючи на те що вона привітала обидві революції: Волочиться кривавим волоком Пурпур царів. .Грими, грими останній дзвін Російських церков! На війні Сергій пропадає без звістки. Для Цветаевой це був важкий і страшний час, коли вона, із двома дітьми на руках, животіла в голодній Москві. Саме тоді народилися ці нещадні рядки: Два на миру в мене ворога, Два близнюки - Нерозривно злитих: Голод голодних - И ситість ситих!.. Незабаром від голоду, не доживши навіть до свого триріччя, гине друга дочка Цветаевой і Эфрона - Ирина.

Навіть неможливо уявити собі горі матері, що втратила своєї маленької дитини: Світла - На шейку тоненької - Кульбаба на стеблі! Мною ще зовсім не зрозуміле, Що дитя моє в землі. Просто дивуєшся, як ця слабка, тендітна жінка могла перенести всі негоди, що випали на її долю! До того ж довгі сімнадцять років вона жила вдалині від Батьківщини, в еміграції. Із цього приводу ходило багато толков.

Деякі засуджували Цветаеву, говорили, що вона не витримала важкого життя й Даний текст призначений тільки для приватного використання 2005 голоду, утікши за кордон, ситу й процвітаючу. Але будь-який осуд тут просто недоречно, адже не кожна людина винесе те, що перенесла Марина. Саме за кордоном, у Празі, найшовся її коханий чоловік. От Цветаева й зважилася на еміграцію, адже приїзд Сергія в Росію був просто неможливий. Удалечині від Батьківщини Марина Цветаева продовжує багато писати. Саме в цей час з’являються вірші особратьях-поэтах.

Особливо захоплював поетесу Блок, якого вона боготворила. В 1939 р. Цветаева вернулася в Радянський Союз разом із чоловіком, дочкою й сином. Незабаром чоловіка й дочку заарештували. Почалася Велика Вітчизняна війна. Всі ці трагічні події невблаганно штовхали Цветаеву до того страшного рішення, що вона прийняла й здійснила 31 серпня 1941 р., - вона покінчила ссобой.

Мені так само важко дотепер Уявити себе померлої, Як скопадомкой-мильонершей Серед голодуючих сестер. Що зробити мені тобі на догоду? Дай Як-небудь про це звістка. У молчаньи твого відходу Докір невисловлений є… Особою повернена до Бога, Ти тягнешся до нього із землі, Як у дні, коли тобі підсумку Ще на ній не підвели. Так відгукнувся Борис Пастернак на її загибель. І дійсно, навіть сьогодні цих підсумків ще ніхто не підвів і навряд чи коли-небудь підведе, адже поезія Цветаевой - величезний мир, що вражає своїм всесвітнім розмахом і блискучим талантом