ПОЕМА НЕКРАСОВА "КОМУ НА РУСІ ЖИТИ ДОБРЕ?" - ЕНЦИКЛОПЕДІЯ НАРОДНОГО ЖИТТЯ. Поему Некрасова "Кому на Русі жити добре?" прийнято називати поемою-епопеєю. Епопея цей художній твір, з максимальної полностой що зображує целую епоху в житті народу. У центрі некрасовского добутку зображення післяреформеної Росії. Некрасов писав свою поему протягом двадцяти років, збираючи матеріал для неї "по слівцю". Поема надзвичайно широко охоплює народне життя. Автор хотів зобразити в ній всі соціальні шари: Селянина до царя. Але, на жаль, поема так і не була закінчена перешкодила зміряй поета. У такий спосіб основною темою добутку залишилося життя народу. Життя селян. З надзвичайною яскравістю й виразністю з’являється перед нами це життя. Всі негоди й лиха, які доводиться терпіти народу, всі ці труднощі й суворість його існування. Незважаючи на реформу 1861 року, " щозвільнила" селян, вони оказалисьеще в гіршому положенні: не маючи своєї землі, вони потрапили в ще більшу кабалу. Через всю поему проходить думка про неможливість так жити далі, про важку селянську частку, про селянське руйнування. Цей мотив голодного життя бідного мужика, якого " туга-лихо змучило" з особою силою звучить у народних піснях, яких досить чимало в добутку. Прагнучи відтворити з усією повнотою картину народного життя, Некрасов використовує й все багатство народної культури, всі многоцветье усної народної творчості. Однак, нагадуючи про народний талант виразними піснями, Некрасов не зм’якшує фарб, показуючи відразу вбогість і брутальність вдач, релігійні забобони й пияцтво в селянському побуті. Положення народу із граничною виразністю рисується назвами тих місць, звідки родом селяни-правдошукачі: Повіту Терпигорєва, Пустопорожньої волості, Із суміжних сіл , Зашгатова, Дырявина, Разутова, Знобишина, Горелова, Неєлова - Неурожайка тож… У поемі дуже яскраво зображене безрадісне, безправне, голодне життя народу: і "счастие мужицьке, діряве з латками, горбате з мозолями", і "голодним двірським, покинутим паном напризволяще" всі люди "досита не едавшие, що несолоно сьорбали". Перед нами встає ціла мережа яскравих різноманітних образів: поряд з бездіяльними холопами начебто Якова, Гліба, Сидора, Іпата з’являються сохранившие справжню людяність і щиросердечну шляхетність образи Матрены Тимофіївни, богатиря Савелія, Якима Нагого, Єрмила Гирина, старости Уласа, семи правдошукачів і інші. Ці кращі із селян у поемі зберегли в собі здатність до самопожертви, у кожного з них є своє завдання в житті, своя причина "шукати правду", але вони все разом свідчать про те, що селянська Русь уже пробудилася, ожила. Уже з’являються люди, які із щирістю можуть сказати такі слова: Не треба мені ні срібла, Ні золота, а дай Господь, Щоб землякам моїм И кожному селянинові Жилося привільно, весело На всій святій Русі! Наприклад,.у Якимі Нагом представлений своєрідний характер народного правдолюбця, селянського "праведника". Яким Нагой здатний глибоко зрозуміти те, у чому складається сила й слабість селянської душі: У кожного селянина Душу, що хмара чорна, Гнівна, грізна й треба б Громом гриміти оттудова, Кривавим лити дощам А все вином кінчається! Яків Нагой живе тим же працьовитим, злидарським життям, как. і все селянство. Але, наділяючи його непокірливою вдачею й тягою до піднесеного (історія з картинками), Некрасов намагається намітити в цьому образі прагнення селянства до духовного життя, показати, що в душах народу вже назріває протест проти існуючих умов життя. Але поки він мало помітний і не заявляє про себе. Примітний і Єрмил Гирин. Грамотний мужик, він служив писарем, прославився на всю округу справедливістю, розумом і безкорисливою відданістю народу. Зразковим старостою показав себе Єрмил, коли народ вибрав його на цю посаду. Однак Некрасов не робить із нього ідеального праведника. Єрмил, пошкодувавши свого молодшого брата, призначає в рекрути сина Власьевны, а потім у пориві каяття, ледве не кінчає самогубством. Історія Єрмила завершується сумно. Він посаджений у в’язницю за свій виступ під час бунту. Образ Єрмила говорить нам про духовні сили, що таяться в російському народі, багатстві моральних якостей селянина. Однак, безпосередньо в бунт селянський протест перетворюється в главі "Савелій богатир святорусский". Убивство німця пригноблювача, що відбулося" стихійно, незапланированно, персоніфікує собою великі селянські бунти, які теж виникали стихійно, як відповідь на жорстокі гноблення з боку помі
щиків. Савелій-Богатир є самим позитивним образом у поемі. У ньому живе дух бунтаря, ненависть до гнобителів, але при цьому зберігаються й такі людяні якості як: щира любов (до Матрене Тимофіївни), сила духу, почуття людського достоїнства, розуміння життя й здатність глибоко переживати горі інших. - Саме такі герої, а не лагідн і покірні були близькі Некрасову. Поет бачив, що пробуджується свідомість селянства, накипає бурхливий протест проти гноблення. З болем і гіркотою він усвідомлював страждання народу, але все-таки з надією дивився в його майбутнє, з вірою в "приховану іскру" могутніх внутрішніх сил: 2001-2005 style=” margin-top: 0; margin-bottom: 0″ align=”justify”>Рать піднімається Незлічима, Сила в ній здається незламна. Селянська тема в поемі невичерпна, багатогранна, вся система процвітання присвячена темі пошуку селянського щастя. Тут можна згадати й "щасливу" селянку Матрену Тимофіївну, чий образ увібрав у себе все те, що могла б пережити й випробувати російська жінка-селянка. Її величезна сила волі при настільки численних стражданнях і позбавленнях була властива всім російським жінкам, самим знедоленим і забитим істотам на Русі. Звичайно, у поемі є ще багато цікавих образів: "холопа зразкового Якова вірного", що зумів-таки помститися своєму панові, або роботящих селян із глави "Останній", які змушені ламати комедію перед старим князем Утятиным, причиняючись, що не було скасування кріпосного права, і ще багато інших образів.. Всі ці образи, навіть епізодичні, створюють мозаїчне, яскраве полотно поеми, перегукуються один з одним. Тому-Те Ж Можна, я вважаю, назвати поему Некрасова "Кому на Русі жити добре?" енциклопедією народного життя. Поет, як епічний художник, прагнув до повноти відтворення життя, до виявлення всього різноманіття народних характерів. Поема, написана на ольклорном матеріалі, створює враження народної пісні, що виконується на багато голосів