Ці благодатні місця здавна подобалися людям. Тут була родюча земля годували людей поля. Розложисті дерева захищали мешканців від спеки, обдаровували смачними, соковитими фруктами. У річках було вдосталь риби. Не мали проблем з їжею птахи, тварини. Загальними улюбленцями були чорний ворон Гор і вірна подруга Обина. Це були мудрі, справедливі птахи. Вони часто розмиряли сутички. Люди їх брали свідками під час своїх суперечок.

  Одного разу у безхмарний, здавалося, день раптом стало темно. Тінь лютого птаха закрила сонце. Про цього птаха тут ніхто ніколи не чув,  губилися навіть бувалі мисливці їхні стріли, випущені вгору, не досягали і тоді Гор і Обина кинули виклик непроханій приблуді. Зав’язався нерівний на близькі дерева полетіло чорне пір’я відважних птахів - ворон. Впали краплі червоної крові. Ціною власного життя вони врятували край від злого ворога. Пошарпаний, присоромлений, непроханий гість, важо махаючи крильми, полетів геть. Більше цього птаха тут не бачили. А дерева, на яких пролилася червона кров воронів і впало їхнє чорне пір’я, назвали горобиною. Одна горобина була з червоними плодами, друга - з чорними… Назавжди залишилися ці дерева мешканцям того краю.