О. визначає норми писемного мовлення. Це система загальноприйнятих правил про способи звукової мови на письмі. Орфограма – (основна одиниця) написання, що є наслідком вибору єдиного правильного запису. Є слова без орфограм. В шкільній програмі 2 типи ор-м: буквинні – небуквенні. Однак ця класиф-ція остаточно не розрізняє ор-ми: безваріантні, варіантні. Помилки:Л(лексична) – вживання слів у невластивому значенні(спотворення, тавтологія, змішані слова)Г (граматичні) – 1) морфологічні; 2) синтаксичні. Неправильне твореня слів, вживання займенників, відмінкових форм. С (синтаксична) – порушення узгодження гол. і залежного слів, норм керування, займенникове дублювання сідмета, побудова конструкції з однорідними членами речення, дієприклетниковими зворотами, дієприслівниковими зворотами замість присудка, неправильна побудова скл. речення, розташування підрядного речення. С (стилістична) – не відповідність стилістичного забарвлення змісту висловлення, порушення єдності стилю, немилозвучність, нагромадження однорідних членів. З (змістові) – безсистемність викладу, дублювиння змісту попередніх частин тексту, смислові розриви у викладі тексту, незавершені, необгрунтовані речення, відсутність абзаців. Методи і прийоми викладу Види орфографічних вправ: списування, орфогр. розбір, вправи з орф. словниками, диктанти, запис тексту, вивчення напамять, перекази, наочність таблиці.