Кімнату заповнюють купці, які обрушують на Хлестакова гору скарг. Вони розповідають, що вимагання городничего не знає меж. На звичне прохання Хлестакова дати йому в борг рублів триста, вони відповідають: «Изволь, батько наш! Так що триста! Ти вуж краще п’ятсот візьми, допоможи тільки». Купці пропонують йому й «сахарцу», а коли Хлестаков намагається відмовитися, у розмову втручається Осип: «Ваше високоблагородіє! навіщо не берете? Візьміть! у дорозі все придасться. Давай сюди голови й кульок! Подавай всі, все піде взапас. Що там? мотузочка? давай і мотузочку! і мотузочка в дорозі придасться: візок обламається або що інше, підв’язати можна».

Слідом за купцями є зі своїми скаргами дві скривджені жінки: слесарша, чоловікові якої городничий у порушення закону «наказав заголити чоло в солдати», і унтер-офіцерська вдова, що помилково висікли. Нові й нові скаржники рвуться до Хлестакову, але вони йому вже набридли, і він велить Осипові нікого до себе не пускатися

Хлестаков починає любезничать із Марьей Антонівною, уставши на коліна, зізнається в любові, але отут з’являється Ганна Андріївна, і зі словами: «Ах, який пасаж!» Марья Антонівна тікає, а Хлестаков відразу падає на коліна перед її матір’ю. Тепер уже зі словами «Ах, який пасаж!» з’являється Марья Антонівна, і Хлестакову не залишається нічого іншого, як просити в Ганни Андріївни руки її дочки. Похапцем, з лементами: «Не погубите! Не погубите!» у кімнату вбігає городничий. «Там купці скаржилися вашому превосходительству,- говорить він.- Честю запевняю, і наполовину немає того, що вони говорять. Вони самі обманюють і обмеривают народ. Унтер-офіцерша налгала вам, нібито я неї висік, вона бреше, їй-богу бреше. Вона сама себе висікла».

Коли Ганна Андріївна розповідає йому про речення Хлестакова, городничий спочатку не сміє вірити такому щастю, але потім благословляє й у передбаченні вигід, які обіцяє такий шлюб, стрибає від радості й скрикує: «Ай, Антон! Ай, Антон! Ай, городничий! Вона як той^-те-ді_-те пішло». Осипнув доповідає, що коні готові. Хлестаков повідомляє, що їде на один день до дядька, багатому старому, і завтра ж повернеться

Pages: 1 2