Переказ із поетичної епопеї «Шахнаме» «Сказання про Сиавуше» | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Переказ із поетичної епопеї «Шахнаме» «Сказання про Сиавуше»

Розповідають, що один раз ранковою порою доблесний Тус і прославлений у боях Гив у супроводі сотні воїнів з хортицями й соколами поскакали до рівнини Дагуй потішити себе полюванням. Настрілявши дичини в степу, вони відправилися в лісочок. Удалині здалася дівчина. Мисливці поспішили до неї. Перед ними стала струнка як кипарис небачена красуня. На питання Туса, хто вона така, дівчина зізналася, що пішла з будинку через батька, що у нетверезому стані грозив убити її. У розмові з нею з’ясувалося, що вона з роду шаха Феридуна. З дорогим вінцем на голові, верхи на коні покинула вона будинок. Але кінь упав у шляху, знесилівши, а її саму оглушили й ограбували розбійники

Обом молодцям дівиця довелася по серцю, і між ними розгорілася люта суперечка, кому вона дістанеться. Вирішили винести його на суд владики Ірану Кей Кавуса, а той заявив, що така красуня гідна тільки владаря. Дівицю посадили на трон і увінчали короною. Коли прийшов строк, молода цариця народила сина незвичайної краси. Нарекли його Сиавушем.

Дитина росла серед палацової розкоші. Один раз прийшов із Забула могутній Ростем. Помітивши при дворі жвавого царевича, попросив він шаха довірити йому виховання левеняти. Шах не бачив причини для відмови. Ростем відвіз Сиавуша в Забул, де під наглядом прославленого витязя він був залучений до палацового життя, одержав необхідне для тієї пори виховання, перевершив всіх своїх однолітків у ратній справі

Прийшов час вихованцеві Ростема повернутися до рідного вогнища. Гінці принесли Кей Кавусу, батькові царевича, радісну звістку. Шах наказав своїм воєначальникам Тусу й Гиву поскакати назустріч спадкоємцеві. Володар Ірану пишався своїм сином і молився про нього небесам. Був улаштований пишний бенкет з нагоди повернення царевича

Зненацька до Сиавушу підкралося лихо: умерла улюблена мати. Пройшло небагато часу, як інша дружина батька, Судабе, закохалася з першого погляду в молодого красеня. Почалися нескінченні переслідування. Судабе неодноразово заманювала юнака у свій палац, але марне. Судабе зважилася на досить ризикований крок - поскаржилася чоловікові на нібито безсердечність і неуважність свого пасинка, що ігнорує не тільки її, але й своїх сестер і, незважаючи на кількаразові запрошення, жодного разу не вдостоїв їх своїм відвідуванням. Кей Кавус, нічого не підозрюючи, порадив синові бути уважним до мачухи і її дочок, Сиавуш, побоюючись стати жертвою інтриг Судабе, попросив батька дозволити йому шукати суспільства прославлених воїнів. Батько наполягав на своєму й другий раз велів Сиавушу відвідати сестер. Старий слуга Хирбед повів Сиавуша до жіночих покоям. У чертогу молодий царевич побачив небувалу розкіш: шлях був вистелений китайською золотою парчею, трон із чистого золота був прикрашений дорогоцінними каменями. На троні, блищачи неземною красою, сиділа Судабе. Цариця зійшла із трону, відважила низький уклін і обійняла Сиавуша. Той був збентежений. Гарячі обійми мачухи здалися йому непристойними. Він підійшов до своїх сестер і провів з ними чималий час

Судабе здавалося, що вона вже близька до мети, і при зустрічі із чоловіком розхвалила Сиавуша. Шах запропонував підібрати синові наречену й улаштувати весілля. Судабе вирішила видати за царевича одну зі своїх дочок. Вона в другий раз запросила у свої покои Сиавуша. Як і при першій зустрічі, вона глибоким уклоном зустріла його, посадила на трон і як би невзначай показала на дівиць, що сиділи недалеко, і запитала, яка з них більше подобається йому, кого він обере собі в дружин. Сиавуша не приваблювала така витівка. Він промовчав. Це побадьорило його співбесідницю. Вона, не бентежачись, розкрила свій таємний задум, говорячи: «Так, поруч із сонцем місяць не залучає; користуйся моєю прихильністю, лови щастя. Возлелей мене до кінця років, я любові своєї не тану, відтепер душею й тілом я - твоя!» Забувши про сором, вона міцно обійняла царевича й череди жагуче цілувати його.

Сиавуш побоявся образити її різкістю й зніяковіло сказав, що готово стати її зятем, а настільки прекрасної, як вона, гідний лише володар, і, додавши: «Тебе я готовий почитати, немов милу матір», покинув гарем шаха

Пройшло якийсь час, Судабе знову повеліла призвати до неї Сиавуша й стала знову говорити про свою пристрасть, про те, як вона нудиться й знемагає від любові до нього. Відчувши байдужність до себе з боку Сиавуша, цариця перейшла до погроз, заявивши: «Якщо не скоришся, не захочеш мене пожвавити юною любов’ю, я тобі помщуся, лисію тебе трону». Така зухвалість вивела із себе юнака. Він у серцях відповів: «Тому не бувати. Мені честь дорога, не стану я обманювати батька» - і намірився було піти, але цариця вмить исцарапала собі ланіти, розірвала на собі одягу й стала волати про допомогу. Почувши лемент чоловік і жінка, шах поспішив у гарем. Напівгола цариця, дивлячись у гнівні очі чоловіка-вінценосця, закричала несамовито: «Син твій, озвірівши від пристрасті, розірвав на мені одяг, шепотячи, що він повний любовного вогню».

Вислухавши дружину, шах виявив розсудливість. Він вирішив спокійно розібратися в случившемся й розпитав Сиавуша. Той розповів йому, як усе було насправді. Шах взяв Сиавуша за руки, притяг до себе й обнюхав кучері й одяги сина, а потім, повторивши те ж саме із Судабе, зрозумів, що немає й сліду злочинних обіймів, про які говорила цариця. Вона зводила огуду на безвинного Сиавуша. Однак покарати дружину шах побоявся, побоюючись війни з її родней.

Не зумівши обдурити чоловіка, Судабе знову початку плести хитрі підступи. Вона призвала чаклунку, що носила в собі дитини, дала їй зілля, щоб у тієї трапився викидень, а плід зібралася видати за свій, обвинувативши Сиавуша в убивстві її дитини. Чаклунка погодилася й, випивши зілля, народила мертвих близнюків, яких цариця веліла покласти в золоту балію, а сама видали пронизливий лемент. Владар, довідавшись об лиху, що осягло царицю,, роз’ярився, але гніву свого не видав нічим. Ранком він прийшов у покои дружини й побачив стривожених слуг і мертвонароджених дітей. Судабе лила сльози, говорячи: «Я адже говорила тобі про справи лиходія».

У душу шаха закралися сумніви. Він звернувся до звіздарів із проханням справедливо розсудити обвинувачення цариці. Звіздарі трудилися тиждень, а потім сказали, що не він і цариця батьки цих дітей. Цариця знову стала лити сльози й просити в шаха правосуддя. Тоді владика віддав наказ знайти теперішню матір цих дітей. Стража незабаром знайшла слід чаклунки й привела її до шаха, загрожуючи петлею й мечем. Та ж повторювала їм у відповідь: «Провини за собою не відаю, немає!» Звіздарі знову підтвердили своє рішення. Судабе ж сказала, що говорити правду їм заборонив Сиавуш. Щоб відігнати від себе підозри, царевич вирішується пройти випробування вогнем, як велів великий Заратуштра. Розвели величезне багаття. Полум’я бушувало під крики тих, що зібралися людей. Усім було жаль квітучого юнака

З’явився Сиавуш і сказав: «Так буде небесний свершен вирок! Коли прав я, рятувальник мене врятує». От вороний кінь поніс Сиавуша крізь вогонь. Не видно стало ні вершника, ні скакуна. Усі завмерли й через мить радісно гримнули: «Пройшов крізь вогонь молодий владар». Справедливість була відновлена. Шах вирішив стратити брехуху, але Сиавуш умовив його помилувати чоловікові й не терзати себе. Кей Кавус ще сильніше прив’язався ксину.

Тим часом шах Афрасьяб готувався до нових битв із Іраном. Сиавуш попросив батька дозволити йому очолити військо, сказавши, що йому по плечу розтрощити Афрасьяба й повалити в порох вражі голови. Шах погодився й послав гінця за Ростемом, попросивши його бути захистом Сиавушу в майбутній війні

Під грім литавр Тус вибудував рать перед палацом. Шах вручив Сиавушу ключі від скарбів палацу й військового спорядження й поставив під його початок рать із дванадцяти тисяч бійців. Після цього шах вимовив перед військом напутнє мовлення

Незабаром Сиавуш зайняв Балх і послав цю радісну звістку батькові

Афрасьябу приснився страшний сон, начебто вихор налетів на його військо, перекинув його царствений прапор і зірвав покрив сшатров.

Смерть косила воїнів, кривавою горою нагромаджувалися тіла. Налетіли сто тисяч воїнів у броні і їхньому проводирі як вихор на коні, Афрасьяба зв’язали, помчали швидше вогню й кинули до ніг Кей Кавуса. Той у люті встромив кинджал у груди Афрасьяба, і отут його розбудив власний лемент

Pages: 1 2 3

Збережи - » Переказ із поетичної епопеї «Шахнаме» «Сказання про Сиавуше» . З'явився готовий твір.

Переказ із поетичної епопеї «Шахнаме» «Сказання про Сиавуше»





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.