Миссис Муни була дочкою м’ясника. Ця жінка вміла постояти за себе: вона була жінка рішуча. Вона вийшла заміж за старшого прикажчика батька й відкрила м’ясну крамницю біля Спринг-Гарденз. Але як тільки тесть умер, містер Муни пустився в усі тяжкі. Він пив, запускав руку в касу, займав праворуч і ліворуч. Брати з його обіцянки виправитися було даремно; однаково його вистачало тільки на кілька днів. Бійки із дружиною в присутності покупців і низька якість м’яса підірвали торгівлю. Якось уночі він погнався за дружиною із сікачем, і їй довелося переночувати в сусідів

Після цього вони стали жити нарізно.

Вона пішла до священика й одержала дозвіл на окреме проживання із правом виховувати дітей. Вона відмовила чоловікові в грошах, у кімнаті, відмовилася годувати його, і тому містерові Муни довелося піти в підручні до шерифа. Він був порвана, згорблена п’яничка з білястою особою, білястими вусиками й білястими бровами, начебто виведеними олівцем поверх маленьких очей у червоних жилках і збуджених; весь день він сидів у кімнаті судового пристава, чекаючи, коли його куди-небудь пошлють. Миссис Муни, що на гроші, що залишилися від м’ясної торгівлі, відкрила пансіон на Хардуик-Стрит, була велика жінка досить значного виду. У її пансіоні увесь час мінялися мешканці - туристи з Ліверпуля й з острова Мэн, а іноді артисточки з мюзик-холів. Постійне населення становили дублінські клерки. Вона правила будинком досить мистецьки й твердо знала, коли можна відкрити кредит, коли подивитися крізь пальці, коли виявити строгість. Молодь із постійних мешканців називала її між собою Мадам

Молоді люди платили миссис Муни п’ятнадцять шилінгів у тиждень за стіл і кімнату (не включаючи пиво й портер до обіду). Смаки й заняття в них були загальні, і тому вони дуже дружили між собою. Вони обговорювали шанси фаворитів і темних конячок. У Джека Муни, сина Мадам, що служили в торговельному агентстві на Флит-Стрит, була погана репутація. Він любив ввернути міцне солдатське слівце; додому вертався звичайно на світанку. При зустрічах із приятелями в нього завжди був про запас міцний анекдот, і він завжди перший дізнавався цікаві новини - наприклад, про «підходящу» конячку або «підходящу» артисточку. Крім того, він непогано боксував і виконував комічні куплети. По неділях у великій вітальні миссис Муни іноді влаштовувалися вечірки. Їх удостоювали своєю присутністю артисти з мюзик-холу; Шеридан грав вальси й польки, імпровізуючи акомпанемент. Полли Муни, дочка Мадам, теж виступала. Вона співала:

Я легковажна, зухвала

Навіщо таїти -

Отут немає гріха

Полли була тоненька дівчина дев’ятнадцяти років; у неї були м’які світлі волосся й маленький пухкий рот. Коли вона з ким-небудь розмовляла, її зеленувато-сірі очі дивилися на співрозмовника знизу нагору, і тоді вона ставала схожа на маленьку порочну мадонну. Миссис Муни визначила дочка друкаркою в контору із продажу зерна, але безпутного підручного шерифа занадився ходити туди через день, запитував дозволу поговорити з дочкою, і миссис Муни довелося взяти дочка з контори й пристосувати її будинку по господарству. Тому що Полли була дуже живаючи дівчина, передбачалося доручити молодих людей її турботам. Адже завжди молодим людям приємно, коли поблизу молода дівчина. Полли, звичайно, фліртувала з ними, але миссис Муни, жінка прониклива, розуміла, що молоді люди тільки проводять час: ні в кого з них не було серйозних намірів. Так тривало досить довго, і миссис Муни початку вже подумувати, чи не посадити Полли знову за машинку, як раптом вона помітила, що між Полли й одним з молодих людей щось відбувається. Вона стала стежити за ними, але поки що тримала все про себе

Полли знала, що за нею стежать, але завзяте мовчання матері говорило ясніше слів. Між матір’ю й дочкою не було ні відкритої угоди, ні відкритого співучасті, але, незважаючи на те, що в будинку стали вже говорити про роман, миссис Муни усе ще не втручалася. Полли початку поводитися трохи дивно, а в парубка був явно збентежений вид. Нарешті, вирішивши, що підходящий момент настав, миссис Муни втрутилася. Вона розправлялася з життєвими утрудненнями з такою ж легкістю, з якого сікача розправляється зі шматком м’яса; а в цьому випадку рішення було прийнято

Ясний недільний ранок обіцяв жару, але неї зм’якшував свіжий вітерець. Всі вікна в пансіоні були відкриті, і мереживні фіранки м’яко пузирилися з-під піднятих рам. Дзвіниця церкви Святого Георгія слала заклик за закликом, і віруючі поодинці або групами перетинали невелику круглу площу перед церквою; статечний вид не менш, ніж молитовники, які вони тримали в руках, затягнутих у рукавички, видавав їхнього наміру. Сніданок у пансіоні був закінчений, і на столі безладно стояли тарілки з розмазаним по них яєчним жовтком, зі шматочками свинячого сала й шкуркою від шинки. Миссис Муни, сидячи в плетеному кріслі, стежила, як служниця Мэри забирає зі стола. Вона змусила Мэри зібрати всі скоринки й шматочки м’якушки, які могли піти на хлібний пудинг до вівторка. Коли зі стола було прибрано, залишки хліба зібрані, цукор і масло приховані й замкнені на ключ, миссис Муни початку перебирати в пам’яті подробиці своєї вчорашньої розмови з Полли. Усе виявилося так, як вона й припускала: вона задавала питання прямо, і Полли так само прямо відповідала на них. Обидві, звичайно, почували деяку незручність. Миссис Муни почувала незручність тому, що не хотіла зустріти новини занадто вуж прихильно, не хотіла здатися співучасницею, а незручність, що почувала Полли, пояснювалася не тільки тим, що такого роду натяки завжди викликали в неї почуття незручності, - їй не хотілося дати зрозуміти, що у своїй мудрій безвинності вона вгадала певну мету, що таїлася під поблажливістю матюкай

Миссис Муни, як тільки почула крізь свій роздум, що дзвона у Святого Георгія змовкли, зараз же мимоволі глянула на маленькі позолочені годинки, що стояли на каміні. Сімнадцять хвилин дванадцятого: ще є час, щоб поговорити начистоту з містером Дораном і поспіти до дванадцятигодинної служби на Малборо-Стрит. Вона була впевнена в перемозі. Почати з того, що суспільна думка буде на її стороні: на стороні ображеної матері. Вона відкрила йому двері свого будинку, думаючи, що він чимала людина, а він попросту зловжив її гостинністю. Йому років тридцять п’ять, тому посилатися на молодість не можна, недосвідченість теж не може служити виправданням - він досить знає життя. Він просто скористався молодістю й недосвідченістю Полли, це зовсім очевидно. Питання було в тім, як він думає надолужити свою провину

А надолужити свою провину він зобов’язаний. Добре чоловікові: побавився й пішов своєю дорогою, начебто нічого й не було, а дівчині доводиться приймати всю вагу провини на себе. Є матері, які погодилися б зам’яти ця справа за відому суму; подібні випадки бували. Але вона не з таких. Лише одне може надолужити загублену честь дочки: одруження

Миссис Муни знову перерахувала свої козирі, перш ніж послати Мэри до містера Дорану з попередженням, що вона хоче поговорити з ним. Вона була впевнена в перемозі. Він - серйозний парубок, не який-небудь шалапут або горлань, як інших. Виявися на його місці містер Шеридан, або містер Мид, або Бентем Лайонс, її завдання було б куди сутужніше. Навряд чи він піде на те, щоб зрадити справа гласності. Постояльці про усім знають; дехто вже присочинил деякі подробиці. Крім того, він тринадцять років працює в конторі однієї великої католицької винної кампанії, і, можливо, розголос для нього рівносильна втраті місця. А якщо погодиться, усе буде в порядку. Вона знала, що заробіток у нього, у всякому разі, дуже пристойний, і догадувалася, що заощадження теж є

Майже половина дванадцятого! Вона встала й подивилася на себе в трюмо. Миссис Муни залишилася задоволена рішучим вираженням свого великого, що пишет здоров’ям особи й подумала про деяких знайомих їй матерях, які ніяк не можуть збути з рук своїх дочок

Pages: 1 2