Що краще: істина або жаль? (По п’єсі М. Горького < на дні>) Проблеми, конфлікти, сюжети горьковских п’єс належать учорашньому дню, виховна ж їхня роль, їх сильний і розумний вплив звернені до дня нашому, сегоднешнему.(И. Вишневська) П’єса починається з опису похмурого побуту костылевской нічліжки, що зображений Горьким як втілення соціального зла. Автор описує цей притулок убогих і. .Тут зібралися різні люди : чоловіка й жінки, старі й молоді, здорові й хворі. Уэтих людей сьогодення жахливо, а майбутнього немає. І із всіх цих нічліжників Горький виділяє двох:Сатину й мандрівника Цибулі-Це дві протилежні філософії. З появою Луки в нічліжці багато чого змінилося. На замилування Ганни його добротою мандрівник говорив про себе: .Його важкий життєвий досвід і безпритульні скитания обумовили основні риси його психології. Серед них гострий інтерес і жаль до людей. < зрозуміти хочеться справи людські,>-визначає своє головне бажання Лука. Він розуміє всіх мешканців нічліжки й кожного окремо. Уважний до лих і страждань нічліжників. Чи дивно, що до мандрівника тягнуться жителі костылевского підвалу! Лука здається їм єдиним захисником нещасних. Він уважає, що людина гідна жалості, що людям правда не потрібна. Лука успакаевает, вселяє надію своїми казками про кращий. Неправда в цій нічліжці пов’язана з ім’ям Луки. На тепле слово тягнуться до старого розпачливі, і він їм пропонує ілюзорний вихід. Майже кожний нічліжник одержує помилкову надію нав порятунок. Сплеск ілюзій заслоняє истиное положення речей від нещасних. Лука всюдисущий-устигає поговорити майже з кожним. Лише троє-сатин, Бубнів, Барон ухиляються від рад старого. Побиття Наташи Василисой, арешт Попелу, що вбив у бійці Костылева, самогубство Актора. Важко представити іншої, настільки ж сильний результат небезпечної діяльності Луки. Повною протилежністю мандрівника був Сатин. Він вірно розцінив дієвість переконань Луки й зробив далеко, що йдуть висновки: . Зрілість суджень завжди відрізняла Сатину, він уважав, що потрібно подивитися правді в очі, повірити у свої сили й змінити мир до кращого. Сатин не прощав до несамостійних людей. Він привів нічліжників до зіткнення з істиною. А реальність для них згубна, наприклад, Актор обриває власне життя. І його відхід з життя-результат загибелі його ілюзій(надій на лікування від алкоголізму)-це крок людини, що не сумели усвідомити справжньої правди:Мені здається, що правду не потрібно приховувати від людей, незважаючи ні на що, а смерть Актора не через те, що Сатин, а через його слабість і довірливості. Людина не може діяти на основі своєї свідомості, його потрібно підштовхувати до цього. І це краще робити, не приховуючи від нього правду. А дії, які він уживає,

Я ліру присвятив народу своєму. Н. А.Некрасов У багатьох добутках Н. А.Некрасова головними діючими особами є російські жінки. З вичерпною повнотою і ясністю в образах і кар-тинах, що вражають своєю правдивістю й силою, від-бразил Некрасов думи й почуття, працю й боротьбу, каждод-невные страждання й рідкі радості росіянці женщи-ны. Постійна увага поета до російських жінок відбилося навіть у назвах некрасовских стихотворе-ний: «Росіяни жінки», «Орина, мати солдатська», «Кому на Русі жити добре?» Немає жодної сторони селянського життя, що була б обійдена поетом. Всім серцем і Усі права захищені й охороняються законом &copy 2001-2005 олсоч.

Як і «Євгеній Онєгін», «Капітанська дочка» - «багаторічна праця» Пушкіна-Прозаїка, робота над яким тривала біля чотирьох років і зажадала як численних спеціально історичних вивчень, так і тривалого художнього виношування. Про це свідчать цілих п’ять планів, що дійшли до нас, роману, що істотно відрізняються від остаточного тексту й багато в чому отличающихся друг від друга. Правда, це розходження (як ні для якого іншого твору Пушкіна) попередніх планів, і особливо відмінність від них остаточного тексту, пояснюється досить важкими пошуками найбільше цензурно прийнятного варіанта для втілення дуже гострої політично теми - про перехід дворянина на сторону народного повстання. Але поряд із цим плани відбивають і специфічно художні шукання Пушкіна, викликані його незмінним прагненням до граничного художнього лаконізму, до щонайможливого стиску фабули, числа діючих осіб. Прагнення до усунення всього зайвого, непотрібних подробиць, необов’язкових деталей, наочно виявляється й при вивченні наступної роботи Пушкіна над текстом «Капітанської дочки».