«Вам відомо, що ви спите із учорашнього ранку?» - входячи в кімнату до студента донові Клеофасу, запитав один з його приятелів. Клеофас відкрив ока, і першою його думкою було, що разючі пригоди, які він пережив минулої вночі, не більш ніж сон. Однак дуже незабаром він переконався, що случившееся з ним - реальність, і він дійсно провів трохи самих незвичайних у своєму житті годин у компанії Кульгавого біса. Знайомство ж їх відбулося в такий спосіб. Під час побачення з подружкою дон Клеофас виявився захопленим чотирма шибениками. Вони грозили вбити його, якщо він не жениться на дамі, з якої його застали

Датський король Кристиан II (або, згідно стародатской формі цього ім’я, Кристьерн II) - досить яскрава особистість в історії Скандинавії. Він правил Данією й Норвегією в 1513-1523 р. і Швецією в 1520-1523 р., ще дев’ять років боровся за владу, дозволив в 1532 р. обманом заманити себе в Данію нібито для переговорів, був схоплений і після цього ще двадцять сім років провів у висновку в замках Сеннерборг і Калундборг. Падіння короля Кристьерна - це невдача його спроби відновити велику північну державу, що існувала у формі так званої Кальмарской унії (була укладена в 1397 р.) у складі Данії, Швеції й Норвегії. Доля короля і його країни показана автором особливим образом - на прикладі долі Миккеля (ім’я збірне для датчанина, як Іван - для російського) , сина сільського коваля, ученого студиозуса й солдата

Це питання розпадається на дві: причини програшу й механізм здійснення цього вироку. Серед можливих причин того, що Германн програв, незважаючи на знання таємниці трьох карт, можна назвати наступні. По-перше, з того, що графиня продала душу дияволові може випливати, що вона, допомагаючи своєму новому володареві - Дияволові, назвала Германну свідомо неправильні карти для того, щоб одержати його душу, не платячи за це. Цю версію підтверджує й те, що графиня прийшла до Германну «виконати його прохання» «не зі своєї волі». По-друге, ділячись із героєм таємницею, вона зробила застереження: «…

Любов до рідного попелища… А. Пушкін Мені здається, російські люди з особливою зворушливістю й любов’ю ставляться до всього, що пов’язане з історією нашої країни. Напевно, це тому, що ми ще порівняно молоді нації й всі історичні події як би не дуже віддалені від нас часом. Наша пам’ять про їх свіжа, і ми немов представляємо себе учасниками яскравих подій рідної історії. Велике значення в цьому мають художні твори. Наприклад, мій улюблений письменник Валентин Пикуль, на мій погляд, володіє даром уводити свого читача в живий мир історії

Гуманістичний зміст назви роману А. Н. Толстого “Війна й мир”. А. Н. Толстой великий письменник другої половини 19 століття. Самим яскравим його добутком протягом його творчості став роман “Війна й мир”, що несе в собі філософський характер, тому що його герої міркують про сенс життя, про почуття, і про інші питання, що хвилює їхні серця. І навіть у самій назві роману схований зміст гуманності. “Війна й мир” це як би протистояння двох сил. У добутку показані дві сторони людського життя, з однієї сторони це війна, а copyright

Оповідання А. П. Чехова ставлять перед читачем серйозні проблеми, одержують ретельну розробку у своїй сюжетній будові, стають жанром великої літератури. Пролагая шлях оповіданню, Чехов відштовхувався від старих прийомів, ветхої тематики, зовнішньої розважальності. З іншого боку, оповідання Чехова вбирав у себе кращі досягнення колишньої російської літератури. Чехів виступив майстром цієї “малої” форми. Оповідання Чехова таять у собі величезний зміст, відрізняючись від інших чіткістю й лаконічністю, несучи в собі певний моральний висновок. Прикладом такого оповідання може вважатися його оповідання “Туга”. Це оповідання про ситий,