С. И. Ожегов розкриває зміст слова “краса” так: “Все гарне, прекрасне, все те, що доставляє эстетическое й моральну насолоду”. А що ж є краса для мене? Раніше я ніколи особливо не замислювався над цим. Ну так, красиво, ну й що! А недавно задумався над тим, а що було б, якби в нашім житті не стало краси - краси навколишньої нас природи, краси музики й живопису, краси людської душі. Представляю, як це було б жахливо, сіро, похмуро. Хіба можна собі представити наше життя без краси ранкового сходу й вечірнього заходу сонця, без доріжки місячного срібла на темній гладі моря, без тремтячої краплі роси на зеленому листку трави, до якого так і хочеться припасти губами, без чарівно казкової сніжинки на рукавиці
Духовна драма російського європейця Євгенія Онєгіна
Роман А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін” - добуток важке, ємне по своєму змісті. Робота над цим добутком ішла протягом майже семи з половиною років. За цей досить тривалий період час не стояв на місці, змінився й сам письменник, його погляди. Із цієї причини Пушкін був змушений переглянути й задум свого роману; немудро, що на сторінках “Євгенія Онєгіна” ми зустрічаємося з масою протиріч. Але вони не випадкові, автор навмисно не став їх усувати: …
ІДЕЯ ПРИРЕЧЕНОСТІ “ТЕМНОГО ЦАРСТВА” У ДРАМІ “ГРОЗА”
Де ти, гроза символ волі? А. С. Пушкін Драма Островського “Гроза” самий значний добуток відомого драматурга. Вона була написана в 1860 році в період суспільного підйому, коли тріскотіли підвалини кріпосництва, і в задушливій атмосфері дійсності збиралася гроза. П’єса Островського переносить нас у купецьке середовище, де домостроївські порядки підтримувалися найбільше завзято. Жителі провінційного міста живуть замкнутим і далекої суспільним інтересам життям, у невіданні того, що діється у світі, у неуцтві й байдужості
Неоднозначний образ Пугачова (по повісті А. С. Пушкіна “Капітанська дочка”) (1) - Твір по добутку А. С. Пушкіна “Капітанська дочка”
Завдяки ретельному вивченню архівних матеріалів, відвідуванню Казанської й Оренбурзької губерній, збиранню відомостей від старожилів і очевидців тих подій, Пушкіну вдалося створити яскравий і самобутній образ проводиря селянської війни.
Автор розкриває неоднозначність і багатогранність фігури Пугачова. Він так описує його портрет: «Зовнішність його здалася мені чудова. Він був років сорока, росту середнього, сухорлявий і широкоплечий. У чорній бороді його показувалися проседь; живі більші очі так і бігали. Особа його мало вираження досить приємне, але шахрайське».
Короткий зміст “Циніки” Мариенгофа по главах
У Столешниковом провулку розоряють кондитерські, на Кузнецьком мосту обдирають вивіски з «буржуйських» магазинів: у них тепер будуть видавати по картках махорку. Ольгины батьки емігрували, порадивши дочки вийти заміж за більшовика, для того щоб зберегти квартиру. Ольга дивується чудностям революції: замість того щоб поставити на Лобовому місці гільйотину, більшовики заборонили продаж морозива… Гроші на життя вона добуває, розпродаючи своєї коштовності
Народження людини нового типу у вогні громадянської війни (по добутку И. е. Бабеля «Конармия»)
Ненавиджу війну! (Назва щоденників И. Бабеля) На наших очах в «Конармии» безмовний очкарик перетворюється в солдата. Але душу його однаково не приймає жорстокий мир війни, заради яких би світлих ідеалів вона не велася. У новелі «Ескадронний Трунов» герой не дає вбивати полонених поляків, але не може він убивати й у бої («Після бою»). Акинфиев, що був повозочный Ревтрибуналу, говорить: «…виноватить я бажаю тих, хто в бійці плутається, а патронів у наган не за-лаживает…
Образ автора в поемі-епопеї Н. А. Некрасова «Кому на Русі жити добре»
Поема Н. А. Некрасова “Кому на Русі жити добре” є поемою-епопеєю. Поет зумів створити воістину новаторський жанр, показати життя народу в дореформеній і послереформенной Росії, ті зміни, які відбулися після скасування кріпосного права. У поемі звучить велике, різноманітне многоголосье, а голосу автора й автора-оповідача чуються лише в деякі моменти. Образ автора-оповідача виникає майже з перших рядків поеми, коли автор-оповідач починає оповідання про сім “временнообязанных”, які зійшлися “на стовповій доріженьці” і заспорили, “кому живеться весело, привільно на Русі”. Автор-Оповідач про себе не говорить ні слова він просто розповідає про суперечку, про договір мужиків, про чудесний пеночке, про скатертину-самобранці, про те, як сім правдошукачів ідуть по Русі, що бачать, що думають. Він супроводжує мандрівників не просто в якості “восьмого” мужика, а в ролі провидця, якому все веден.о
