“Простий вихованець природи,
Так я, бувало, оспівував
Мрію прекрасну волі…”
Безумовно, для кожного з нас, що читали Пушкіна взахлеб або верталися до нього час від часу, є в безбережному океані його лірики найбільш близькому розуму й серцю острівці. Як в осколках розбитого вщент дзеркала, відбиваються у віршах поета самі різні, але однаково важливі сторони життя людини. Пушкіна, поетичний талант якого був оцінений ще в ліцейські роки, без перебільшення, геніально зображував і жагучу, шалену, але чисту й по-юношески зворушливу Любов, і вірну, щиру, без найменшої тіні лукавства Дружбу, і самовіддану, святу відданість Батьківщині, і велич Росіянці Душі. Усе в рядках поета знаходило щиру повноту й соковитість фарб. Тому із упевненістю можна сказати, що “оспівати волю” краще, ніж це зробив А. С. Пушкіна, не міг ніхто.
У чому складається щира краса жінки. Людство з давніх часів хотіло знайти відповіді на його питання, що цікавлять. І, на мій погляд, воно превстигло в цьому. Але існує кілька загадок, древніх як мир, на які, напевно, ніколи не будуть знайдені відповіді
ОБРАЗ КАПІТАНА ТУШИНА В РОМАНІ Л. Н. ТОЛСТОГО “ВІЙНА Й МИР” Відтворюючи на сторінках “Війни й миру” грандіозні картини порівняно недавнього минулого, Толстой показував, на які чудеса героїзму заради порятунку батьківщини, на виконання присяги й боргу здатні тисячі різних, порию незнайомих один одному людей. Читати цей роман як перегортати сімейний альбом або гуляти в галереї, де на стінах розвішані портрети десятків і сотень персонажів. Особи піднесеної й одухотворені, особи прості, особи прекрасні й некрасиві, величні й не дуже. Є портрети парадні, є побутові, і серед них дивною, зробленою рукою майстра мініатюра новела про капітана Тушині. Портрет Тушина зовсім не героїчний: “Маленький, брудний худий артилерійський офіцер без чобіт, в одних панчохах”. За що, властиво, і одержує наганяй від штаб-офіцера
Лев Миколайович Толстой створював роман “Війна й мир” з 1863 по 1869 рік. Спочатку він замишлявся як роман про повернення декабриста з посилання В 1856 року, і головним героєм повинен був бути Петро Іванович Лобадов. В образі Лобадова Толстой хотів показати трагедію героя декабристського повстання, чия епоха залишилася в минулому і який уже не зможе знайти себе в суспільстві, що змінилося. Але для того, . щоб вірогідно відтворити події 1825 року, Толстому довелося повернутися до історії Вітчизняної війни (як написав у своєму щоденнику один з декабристів: “…всі ми вийшли з війни 1812 року…”). Першого розділу роману спочатку називалися “ 1805-й” і розповідали про джерела війни й про людей, що брали участь у ній. Так з’явилися головні герої добутку, у тому числі один з улюблених автором - Андрій Болконский.
В історії російської культури чимало імен, відомих усьому світу. Серед них гідне місце займає ім’я М. Горького. Як художник, він збагатив світову літературу новими темами, сюжетами, конфліктами й образами. Серед творів Горького п’єса “На дні” займає особливе місце. Письменник показав у ній життя ізгоїв, людей, що розірвали зв’язки із суспільством і начисто відкинутих ім. На мій погляд, дуже цікаво те, що віковічна філософська суперечка про людину ведуть не витончені представники інтелігенції, а люди із самих нижніх поверхів життя, разутые й роздягнені, голодні copyright
Чому И. С.Тургенєв називає Базарова «творчою особою»? Роман И. С.Тургенєва «Батьки й діти» писався восени й узимку 1860-61г. Роман показав боротьбу двох соціально-політичних таборів, що зложилися в Росії до 60-м років 19 століття. И. С. Тургенєв відбив типовий конфлікт епохи й поставив ряд актуальних проблем. Письменник став свідком кризи дворянської революційності, на його очах валили підвалини вікового кріпосницького ладу. Образ Базарова займає центральне місце в композиції роману
Михайло Пряслин приїхав з Москви, гостевал там у сестри Тетяни. Як у комунізмі побував. Дача двоповерхова, квартира п’ять кімнат, машина… Приїхав - і сам став чекати гостей з міста, братів Петра й Григорія
Показував їм свій новий будинок: сервант полірований, диван, тюлеві фіранки, килим. Майстерня, льох, лазня. Але ті на все це уваги обертали мало, і ясно чому: у голові дорога сестриця Лизавета засіла. Михайло від сестри відмовився після того, як та народила двійню
