Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам - Part 38

АВТОРСЬКА ПОЗИЦІЯ Й ФОРМИ ЇЇ ВИЯВЛЕННЯ В РОМАНІ ДОСТОЄВСЬКОГО “ЗЛОЧИН І ПОКАРАННЯ”

Роман Ф. М. Достоєвського був опублікований в 1866 році. Фабула добутку - убивство, доконане колишнім студентом Родіоном Раскольниковым, і розслідування цього злочину. Описуючи життя того часу, Достоєвський піднімає різні проблеми. Одна з них - людина й суспільство. Багато героїв Достоєвського одержимі ідеєю пошуку сенсу життя й намагаються вирватися з кола протиріч життя. Одержимо бажанням змінити життя й Розкольників. Досліджуючи трагізм долі принижених, Достоєвський намагається “знайти в людині людини”,- так відзначає він у записних книжках. Це прагнення автора виражається в його відношенні до героїв, до подій, які він зображує в романі. І ця позиція - погляд насамперед реаліста. Сам Достоєвський говорив: “Я лише реаліст у вищому змісті, тобто зображую всі глибини душі людської”. Цей щирий реалізм проявляється в глибокому психологізмі оповідання. Біль письменника за приниженим, роздавленим життям людей зливається з їхнім болем і образою. Однак він не розчиняється у своїх героях, вони існують самостійно, незалежно. Автор лише прагне проникнути в суть людського характеру, оголити ті страсті, які терзають його героїв. Достоєвський виступає як ретельний дослідник всіх “рухів душі людської”, але робить це в різних ситуаціях по-різному, ніколи не виражаючи своїй прямій оцінки. Він докладно описує бідний квартал Петербурга, де тулиться Розкольників, його прогулянки по Сінний, і стає ясно, що авторові близька й дорога ця частина Петербурга. Докладно описуючи всі відтінки мінливого стану Раскольникова, Достоєвський все-таки залишає читачеві можливість самому робити висновки. Дуже часто в його описах утримуються натяки, здогади. З найпершої зустрічі Розкольників з’являється як людина, одержимий ідеєю, що терзається внутрішньою боротьбою. Невизначеність щиросердечного стану героя створює відчуття напруженості. Тривожні передчуття підсилюють монологи Раскольникова. Міркуючи над листом, отриманим з будинку, він немов вступає в розмову із сестрою й матір’ю, так виразно звучать їхньої інтонації. Сцена за сценою включають всі нових осіб у дію. І якщо на початку роману автор підводить нас до теорії Раскольникова позначками, розгортаючи у формі статті, написаної Родіоном, то в міру розвитку сюжету ідея ця обговорюється, оцінюється іншими героями, піддається найсильнішому випробуванню. Розкольників, почуваючи, що гине, болісно шукає виходу. У ньому зріє бунт, але бунт індивідуалістичний, пов’язаний з теорією, по якій сильні особистості мають право порушувати людські закони, навіть переступаючи через кров, мають право панувати над слабкими, котрих уважають “тваринами тремтячими”. Образ Раскольникова не позбавлений чарівності. Він чесний і добрий, схильний до жалю. Турбується про матір, любить сестру, готовий допомогти нещасній приреченій дівчинці, що вразила його своїм видом, тривожиться про долю Мармеладовых. Переконавши себе, що смерть баби врятує тисячі життів, він не може злагодити зі своєю розтривоженою совістю. Щиросердечна уразливість загострює страждання Раскольникова, він поступово починає замислюватися над тим, наскільки шкідлива його теорія. Чи може сильна особистість переступити закон, якщо прирікає себе й близьких на моральні страждання? Спочатку йому здавалося, що якщо існує &copy A L L S o c h. r u право сильного, якщо мир, розділений на гнобителів і пригноблених, стогне від несправедливості, то він вправі переступити закони суспільства. Але не зміг. І не зміг, тому що злочин відчужував його від людей, тому що не бабу вбив, а принцип убив, “себе вбив”. Розкольників не витримав випробування, якому себе піддав, і в цьому його порятунок. Вражений великодушністю й щиросердечною силою Соні Мармеладовой, Розкольників виявляється здатним наблизитися до морального відродження. Достоєвський порушує питання, чи має право така особистість піти на крайність - убити іншої людини, і вирішує його негативно - не може, тому що за цим обов’язково треба покарання - моральне, внутрішнє страждання. Носієм морального ідеалу Достоєвського є Соня Мармеладова. Він уважає, що людина, що служить іншим людям, коштує дуже високо в моральному відношенні. Його героїня волею долі виявилася в крайньому ступені падіння. Але для нас Соня - чиста, піднесена, тому що все робить, спонукуваним одним почуттям - бажанням урятувати близьких, навіть такою ціною. По думці Достоєвського, суспільне зло може бути переможено, якщо люди не будуть заподіювати один одному страждання, будувати щастя на нещастя інших. Людина, що випр

Образи поміщиків у поемі Некрасова “Кому на Русі жити добре”

Образи поміщиків у поемі Некрасова “Кому на Русі жити добре”. У поемі”Кому на Русі жити добре” Некра сов немов від імені мільйонів селян виступив гнівним викривачем обществен але-політичного ладу Росії й виніс Алл С о ч. Р У йому строгий вирок. Поет болісно переживав покірність народу, його заби тость, темряву. На поміщиків Некрасов дивиться очами селян, без усякої ідеалізації й співчуття малюючи їх обра зы. Сатирично гнівно розповідає Не красов про паразитичне життя поміщиків у недавнім минулому, коли”дихали груди поміщицька вільно й легко”.

Короткий зміст “Зойкина квартира” Булгакова по главах

Травневий вечір. Зоя Денисівна Пельц, тридцатипятилетняя вдова, одягається перед дзеркалом. До неї в справі приходить голова домкома Аллилуя. Він попереджає Зою про те, що її ухвалили ущільнити - у неї шість кімнат. Після довгих розмов Зоя показує Аллилуе дозвіл на відкриття пошивної майстерні й школи. Додаткова площа - шістнадцять сажнів

Сатиричне зображення дійсності в комедії Н. В. Гоголя «Ревізор»

«Рука тремтить написати комедію» - так говориться в листі Н. В. Гоголя А. С. Пушкіну. І на основі пушкінського анекдоту була створена безсмертна комедія «Ревізор». Н. В. Гоголь замикає її дію в повітовому містечку. Але цей «збірне місто» стає втіленням життя всієї провінційної Росії з її пороками й соціальною несправедливістю

Російська природа у віршах А. С. Пушкіна - твір по творчості А. С. Пушкіна

У лірику А. С. Пушкіна є присутнім багато віршів, присвячених зображенню російської природи. Але принципи її зображення, художній метод, починаючи з ліцейського періоду, постійно мінялися залежно від еволюції творчого методу поета. Таким чином, для кожного періоду творчості характерні свої особливості сприйняття й зображення картин російської природи.

Короткий зміст “Білий Бушлат” Мелвилла по главах

В 1843 р. в одній з гаваней Тихого океану молодий матрос - у ньому неважко довідатися героя роману «Тайпи», що продовжує свій шлях додому, - надходить на американський фрегат «Неверсинк». Оскільки на кораблі після багаторічного плавання не перебуває ні однієї зайвої матроської куртки, він змушений власноручно спорудити її подоба з полотняної сорочки й усілякого ганчір’я, і за світлий колір зімпровізованого одягу одержує прізвисько Білий Бушлат. Протягом усього плавання куртка заподіює йому різноманітні неприємності, оскільки виділяє його з маси одягнених у темне матросів. Фрегат уже вертається в Америку, йому має бути обігнути мис Горн і пройти Атлантичний океан, але й ця остання частина плавання займає більше роки

Афоризми й крилаті слова в комедії А. С. Грибоєдова “Горі від розуму”

…Майже всі вірші комедії Грибоєдова зробилися прислів’ями. В. Одоєвський Майже два століття пройшло із часу створення безсмертної комедії А. С. Грибоєдова “Горі від розуму”, але ми попрежнему зачитуємося нею. Свіжа, соковита, яскрава, образна мова не дає застаріти безцінному добутку російської літератури. Показником щирих народностей комедії є те, що, не встигши вийти>з-під пера автора, вона відразу ж розлетілася по світлу, розібране на вірші й полустишья, фрази, вираження, які ми вживаємо у своїй мові й сьогодні. Як часто ми вимовляємо “крилаті фрази” у розмові, не догадуючись, що їхній автор - не народ, а А. С. Грибоєдов! Багато цитат комедії настільки точні, ярки, дотепні, що запам’ятовуються відразу й без тривалого завчання, збагачуючи й прикрашаючи нашу мову





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.