Аналіз вірша Блоку “Про доблестях, про подвиги, про славу” (адресовано дружині). I. Любов умиротворення для душі. II. Аналіз вірша. 1. Композиція вірша
2. Жанр вірша. 3. Епітети, уособлення, метафори. 4 Паралель із віршем Пушкіна. III. Віра в любов порятунок душі. Олександр Олександрович Блок жив і писав у дуже важких історичних умовах, болісно відчуваючи відсутність гармонії в “страшному світі”.
1. Хто такий Шабашкин.
2. Його зовнішність.
3. Як відніс Шабашкин до бажання Троекурова заволодіти чужим маєтком.
Чому він не відмовився від участі в цій неправій справі.
5. Якими способами Шабашкин домігся виконання бажання Троекурова.
6. Як поводилися на суді Шабашкин і всі суддівські чиновники стосовно Троекурову й Андрія Гавриловичу. Чим це можна пояснити.
РЕЦЕНЗІЯ НА РОМАН В. П. АСТАФЬЕВА “СУМНИЙ ДЕТЕКТИВ” (1 варіант) Основним завданням літератури завжди було завдання відносини й розробки найбільш актуальних проблем: в XIX столітті була проблема пошуку ідеалу борця за волю, на рубежі XIX-XX століть проблема революції. У наш час найбільш актуальної є тема моральності. Відбиваючи проблеми й протиріччя нашого часу, майстри слова йдуть на крок уперед своїх сучасників, висвітлюючи шлях до майбутнього. Віктор Астафьев у романі “Сумний детектив” звертається до теми моральності. Він пише про буденне життя людей, що типово для мирного часу. Його герої не виділяються із сірої юрби, а зливаються з нею. Показуючи простих людей, що страждають від недосконалості навколишнього життя, Астафьев порушує питання про російську душу, про своєрідність російського характеру
Почавши роботу над “Мертвими душами”, Гоголь писав про свою працю: “Вся Русь з’явиться в ньому”. Письменник самим ретельним образом вивчив минуле російського народу - від самих його джерел, - і результати цієї роботи й лягли в основу його добутку, написаного в живій, поетичній формі. Ні над одним з добутків, включаючи комедію all so ch. ru 2001 2005 “Ревізор”, Гоголь не працював з такою вірою у своє покликання письменника-громадянина, з який він створював “Мертві душі”. Ніякому іншому своєму добутку він не присвятив стільки глибоких творчих роздумів, часу й напруженої праці. Основна тема поеми-роману - це тема про теперішню й майбутню долю Росії, її сьогоденні й майбутньому. Жагуче вірячи в краще майбутнє Росії, Гоголь нещадно розвінчував “хазяїв життя”, що вважали себе носіями високої історичної мудрості й творцями духовних цінностей. Образи, намальовані письменником, свідчать про прямо протилежний: герої поеми не тільки незначні, вони є втіленням моральної потворності
Кожний читає “Онєгіна” по-своєму, але я гадаю: отут починає складатися трагедія Онєгіна.
“Скажи, що Тетяна?”
Адже Євгеній поїхав знайомитися з Ольгою. Його цікавила Ольга - кохана друга. Чому ж запитує він не про неї, а про її сестру? Чому говорить: “Я вибрав би іншу…” і відразу спохвачується: “Коли б я був, як ти, поет…”
“Поет зовсім іншої епохи” - так говорив про Лермонтова Бєлінський, порівнюючи його з Пушкіним. Уже в ранніх віршах Лермонтова звучать головні мотиви його творчості: відчуття свого избранничества, що прирікає поета на незрозумілість навколишніх і самітність. У ранній творчості Лермонтова тема самітності розкривається в традиціях романтизму. Пізніше у вірші “Станси” з’являється нове осмислення цієї теми: Я к самітності звик, Я б не вмів ужиться із другом, Ні з ким у Вітчизні не попрощаюся - Ніхто про мене не пошкодує!..
Як писав Бєлінський, «…можна вказати не занадто на багато утворів, у яких особистість поета відбилася б з такою полнотою, світле і ясно, як відбилася в «Онєгіні» особистість Пушкіна». Для того щоб повніше передати свої погляди, думки й почуття, поет виступає в романі одночасно як автор, персонаж і коментатор. Автор не байдужий до своїх героїв, він разом з ними радується й страждає. Поет представляє героїв роману, як своїх добрих знайомих. Онєгіна він називає своїм «добрим приятелем», з яким подружився в той час, коли Євгеній залишив «велике світло».