За спогадами багатьох сучасників, письменник — дотепний, майстерний співрозмовник, завжди викликав сміх своїми оповіданнями. Очевидно, йому були відомі вертепні вистави, згадаймо в «Енеїді»: «Він дожидавсь тоді вертела…» Слід нагадати, що вертепний театр існував на Україні не тільки у першій половині XIX століття, але й у другій половині. В усякому разі, Котляревський любив театр і сам брав участь в аматорських виставах, зокрема, в будинку - Лобанова-Ростовського, чудово виконуючи ролі в комедіях Я. Княжніна «Сбитенщик», «Кутерьма», «Неудачньїй примиритель, или Без обеду домой еду».
Котляревський назвав «Енеїду» плодами терпіння й посильної праці
Слід згадати й про те, що Котляревський з 1819 р. був членом Біблійного товариства, та навіть скарбником і бібліотекарем його Полтавської філії. Це товариство в Росії створене 1812 року. Олександр І і міністр народної освіти А. Голіцин зміцнювали його, щоб протиставити опозиційним настроям у суспільстві. Голіцин навіть стояв на чолі товариства. Але значна частина духівництва з підозрою ставилась до його діяльності. Річ у тім, що біблія у царській Росії не належала до книжок широко популяризованих. Великими тиражами видавався переважно Новий завіт (євангеліє). У тих, хто читав біблію або належав до Біблійного товариства, духівництво бачило прояви вільнодумства, єресі, протестантизму.
Із спогадів декабристів М. Муравйова-Апостола
Від суворої кари Новикова врятувала лише смерть. Його сучасник І. І. Сердюков в автобіографічних записках дав йому таку характеристику: «…розумниця і декабрист, якого, коли б не вмер, постигла б доля Пестеля та інших нещасних»
Котляревський був дуже близький до Новикова в період перебування останнього в Полтаві. Тривалий час про це не було відомо. Перший біограф письменника С. Стебліп-Камінський не згадав про це знайомство в не-кролозі, а також у першому варіанті біографії. Згадка про це в другому варіанті (1869) у друкованому тексті також була знята. («Киевская старина», 1888, № 11, с. 391). Можливо, пропуски зроблено, щоб не кидати на Котляревського підозру про причетність до декабризму.
Фабула п’єси «Москаль-чарівник»
Чехословацький дослідник М. Мольнар встановив, що перший поетичний переклад з «Наталки Полтавки» належить чеському поетові й фольклористові Франтішекові Ладіславу Челаковському {1799—1832), який також відіграв визначну роль у справі ознайомлення чехів з українською поезією та фольклором. «Ой мати, мати!..» — перший чеський переклад з новітньої української художньої літератури, а також, здається, перший друкований переклад з новітньої української художньої літератури, а також, здається, перший друкований зразок перекладу творчості І. Котляревського взагалі. Челаковський, мабуть, скористався петербурзьким альманахом «Северньїе цветы» на 1830 год (вийшов 1829 року), в якому ця пісня була опублікована вперше в оригіналі. М. Мольнар навів обидва тексти — український і чеський — і прийшов до висновку, що «Навіть при простому зіставленні текстів впадає в око висока майстерність Ф. Л. Челаковського, якому вдалося зберегти особливості оригіналу. (М и-хайло Мольнар. Зустрічі культур…, с. 124, 125).
Лишь тебя увижу — уж не в силах
Наступного року до Полтави приїхав Олександр І. Рєпнін знову дав похвальну характеристику письменникові. Котляревському хотіли надати чин колезького асесора, але письменник не хотів розлучатись з військовим чином капітана у відставці з мундиром і тому йому надали чин майора. Крім того, Котляревський був нагороджений діамантовим перснем і «пенсіоном» (понад платню) 500 карбованців асигнаціями на рік (II, 106—107).
Тема і Варіації
Марко Вовчок надзвичайно скупо інформувала своїх кореспондентів про паризькі зустрічі й враження, обмежувалась переважно нейтральними фактами. Але й те, про що йдеться у цих листах, часто доводиться розшифровувати.
Ось, наприклад, кілька рядків з листа до Макарова: «Сюди приїхав Боткін і живе в будинку у нас. Його пустили тому, що він сліпий — всі англійки тепер від нас роз’їхались, а американка, хоча і бачить, що Боткін видющий, але знає, що він був сліпий. Я сиджу біля нього за столом, і він все запитує: «Що це несуть?»
